Росія вперто намагається накинути свій понад двохсотрічної давності міф про те, що Харків не є частиною України. Місто пережило кілька хвиль русифікації, але від того не стало російським, як цього хотілося б кремлівським політтехнологам.

Київська Русь, що залишила глибокий слід в історичній пам’яті нашого народу, була недовговічним державним утворенням. Величезна територія з різними економічними, етнічними і культурними ознаками, об’єднана владою Рюриковичів, досить рано виявила тенденцію до розпаду. Причиною тому були як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники.

Минуло багато років від початку серійного виробництва першого українського легкового автомобіля, та він все ще на дорогах. Скільки колишніх водіїв зі щирою теплотою згадують цю машину! Ніхто, звісно, не заперечує: сьогодні «горбатого» ніяк не назвеш досконалою моделлю. Але понад п’ятдесят років тому все було зовсім інакше. Пересічним автолюбителям «Запорожець» здавався маленьким технічним дивом. Усе тут було незвичним: і задньомоторна компоновка, і V-подібна «четвірка» повітряного охолодження, і незалежна підвіска задніх коліс... Та й зовнішність, як на мікролітражку, була цілком на європейському рівні: формою автомобіль нагадував італійський FІАТ 600, що перебував тоді в зеніті слави, але при цьому «Запорожець» не копіював його...

Нещодавно дружина Олексія Пошиваника пані Теодора, яка замешкала у Флориді (США), переслала для моєї приватної книгозбірні у місто Лохвицю, Полтавської області, рідкісні книги видатних українських письменників, літераторів, митців та істориків, частину з яких, разом із своїми свіжими доробками, я передав у дарунок Лохвицькій районній бібліотеці ім. Г. С. Сковороди та місцевому краєзнавчому музеєві. Надалі буду прагнути, щоб незабаром читачі полтавських теренів мали змогу вільно бачити, читати й користати з усіх тисяч і тисяч книг, які мені вдалося зібрати впродовж останнього періоду…

Історія радянської імперії перенасичена нерозгаданими таємницями. Однією з них є маловідомий воєнно-історичний комплекс «Скеля», який розташований у місті Коростень, Житомирської області, на березі річки Уж. Він був збудований на основі системи природних та штучних печер під товщею гранітної скелі, на котрій у VIII-XIII ст. було городище древлян. Це був один із найбільш секретних комплексів сталінської епохи. Масштаби та якість виконаних робіт унікального комплексу «Скеля» просто вражають.

«Ще раз Народ Український, що проковтнув чорноземними нетрями – хозарів, половців і печенігів – мусить проковтнути і цей останній наїзд Сходу». Федір Крушинський, Євген Маланюк, Михайло Селегій, Іван Зубенко, Антоній Коршнівський. Слово до читачів («Веселка», 1923 рік, № 1)

I в часи СРСР десятки тисяч радянських вiйськовикiв без розпiзнавальних знакiв воювали в чужих країнах.

Місто Одеса розташоване на території Північно-Західного Причорномор’я. Люди селилися тут ще з часів палеоліту і неоліту. Дві тисячі років тому тут жили скіфи, кіммерійці та сармати, а також – пращури стародавніх слов’ян. Потім починається епоха античної цивілізації, коли греки, а потім римляни співіснували тут поруч із варварськими племенами аж до IV ст. нової ери.

У липні цього року ми відзначаємо 70-річчя від часу створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) – цього виняткового явища – визначного органу й етапу українського національно-визвольного руху та державотворення.

1 серпня 2014 р., о 14-00, в Центральному державному архіві іноземної україніки (м. Київ, вул. Солом’янська, 3), відбулося відкриття документальної виставки «Біля витоків Світового конгресу вільних українців».

Ідея заснування Світового конгресу вільних українців (СКВУ) має давню історію.

Коли ми вдивляємося у минуле України, то своєрідним орієнтиром у пошуках витоків нам слугують назви нашого народу і країни, мови та віри. Витворення самоназви пов’язують із процесом усвідомлення народом своєї окремішності.

Розмова з професором Гарвардського університету Сергієм Плохієм про відповідальність істориків перед суспільством, формування спільної для всіх регіонів історії України, риторику Путіна й тривалість анексії Криму.

Якою є роль історика-інтелектуала в сучасному українському суспільстві?