Для майбутнього України і Польщі значення матимуть не звинувачення, а порозуміння, – вважають відомі громадські діячі. І напередодні роковин волинських подій закликають керівництво обох країн прискорити підготовку спільних документів про пам’ять та примирення.

Відомі релігійні та суспільні діячі, учасники Громадського комітету «Примирення між народами», занепокоєні нагнітанням ситуації напередодні 70-х роковин волинських подій.

Торік минуло 360 років з часу оборони Вінниці полковником Іваном Богуном. Для мешканців міста тема «Вінницького льодового побоїща» має настільки міфологізований характер, що зрозуміти, де історична правда, а де міф, під силу хіба що спеціалістові. Заплутатися пересічному вінничанину й гостеві міста «допомагає» все, починаючи від джерел і закінчуючи пам’ятними знаками, що стоять у невідповідних місцях.

Кажуть, що одружитись з кохання не міг жоден із королів… А ось султан, як не дивно, міг. І робив кожен із них це завжди, вибираючи зі свого гарему найулюбленішу і найкращу жінку.

А було з кого, бо у султанському гаремі, зазвичай, було 300 наложниць (у китайського імператора – 3000!). Це не означає, що він розпускав інших – за винятком Сулеймана (чоловіка Роксолани) та останнього – Мустафи.

Важко сказати, щоб на сьогодні було видано замало туристичної, краєзнавчої, історичної та подібної літератури про Київ. З усіх українських міст зі столицею в цьому сенсі може позмагатися хіба що Львів чи, меншою мірою, Одеса. Та все ж у новій «смолоскипівській» книжці – «Київ в українській історії» Ігоря Гирича – є виразний ексклюзив.

Холм не є звичайним руським* містом, яке через певні історичні обставини потрапило до складу Польщі. Свого часу це була столиця Галицько-Волинського князівства, причому в момент його максимальної потуги, коли кордони цієї давньоруської держави простягалися від Вісли аж до Дніпра.

Саме тому в XIII ст. Холм потрапив на сторінки усіх руських літописів, хоча існував ще задовго до Данила Галицького.

Про це у коментарі журналістам заявив історик, директор Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий.

Коментуючи проект ухвали польського сейму про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр., він зазначив, що це питання політичне і не має нічого спільного з історичною наукою.

Можливе визнання сеймом Польщі ОУН-УПА злочинною організацією суперечить рівню взаємовідносин між країнами.
Про це на брифінгу повідомив в. о. директора департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ Євген Перебийніс, передають «Українські новини».
«Гіпотетичне прийняття цього законопроекту не буде відповідати високому рівню польсько-українських відносин...

Тепер в Інтернеті – 10 тисяч раніше не доступних документів про історію ОУН та УПА. Проект «Електронний архів визвольного руху» представили Львівський національний університет імені Івана Франка та Центр досліджень визвольного руху. Описані електронні копії систематизовані тематично та хронологічно, а сам Е-архів постійно поповнюватиметься.

«Персональна пам’ять про конкретну
безневинну вбиту людину необхідна.
Це нагадування про цінність
кожного людського життя»

Довідник «Мартиролог встановлених жертв
Корюківської трагедії 1943 року»

 29 квітня 1918 р. у Києві стався державний переворот. Владу Центральної Ради було повалено, а Українську Народну Республіку змінила новопроголошена Українська Держава у формі Гетьманату П. Скоропадського.
Українські соціалісти з перших же днів перевороту перейшли у жорстку опозицію до нового режиму й розпочали підпільно готувати повалення влади гетьмана.

Від редакції:
За останні років 20 в Україні сформувалася думка, що на Сході країни патріотів не було і бути не могло. Однак життя набагато складніше і цікавіше, ніж ми звикли собі уявляти, а люди – набагато сильніші і сміливіші, ніж комусь хотілося б змусити нас думати…

Вояки Української Повстанської Армії не лише воювали. Вони творили пісні, легенди. Одним словом– свою культурну атмосферу.

Петро Гаврилович Дяченко... В Україні це поки що не досить відома історична постать, але насправді це – легендарна особистість, український вояк і патріот.

У своїй книзі п. н. «Армія без держави. Слава і трагедія українського повстанського руху. Спогади» (Вінніпеґ, 1981), отаман Тарас Бульба-Боровець (1908 – 1981), зокрема, зазначає, що з початком німецько-совєцької війни, очевидно, десь на початку серпня 1941 року «…полковник Дяченко зголосив про свою готовність прийняти обов’язки Начальника Штабу УПА-«Поліської Січі»...