Рівно 960 років тому завершилося створення однієї з найдавніших руських книг. Її подальша історія багато в чому нагадує детектив. Йдеться про Остромирове Євангеліє, яке то губилося, нібито, раз і назавжди, то найзагадковішим чином з'являлося на світ знов і знов... Та в будь-якому випадку ця книга дозволяє глибше зрозуміти давньоруську культуру й різні аспекти життя наших предків.

Загальновідомо, що Острозька Біблія стала найпершим повним виданням усіх книг Святого Письма церковнослов'янською мовою. Це видання здійснив в Острозі друкар Іван Федорович у 1581 році завдяки покровительству найзаможнішого магната тогочасної Речі Посполитої - православного князя Костянтина Василя Острозького.

У Київській Русі грамотними людьми, книжниками були не лише духовні особи, а й представники світської еліти. Книжна мудрість цінувалася в князівському середовищі.

У Софії Київській розпочали реконструкцію кіота ХІХ століття.  На цю реконструкцію в заповіднику чекали давно. Два кіоти ХІХ століття не перший рік потребують реставрації, але з різних причин, зокрема через брак коштів, вона відкладалася.

Наявність навіть поодиноких підпільників, а що вже говорити про організовані групи й осередки, на землях на схід від Збруча досить сильно непокоїла радянські органи державної безпеки. Відповідно, МГБ УРСР у грудні 1951 року й протягом січня-березня 1952 року було здійснено низку агентурно-оперативних заходів проти підпілля ОУН на території областей Правобережжя. Про це розповідає кандидат історичних наук Юрій Щур.

Яким би це не виглядало дивним, але питання боротьби з українським націоналістичним підпіллям на Наддніпрянщині залишалося актуальним для радянських органів державної безпеки і на початку 1950-х років. Звичайно, мова вже не йшла про такі обсяги, як за німецької окупації та перші постокупаційні роки. Разом із тим, сам факт існування окремих ланок ОУН досить сильно турбував республіканське МГБ.

День Перемоги, «Свято зі сльозами на очах». Таке трактування 9 травня в Росії поринуло в минуле. І сам виконавець пісні, рядок з якої згаданий, Лев Лещенко, сьогодні «кримнашівець», внесений до «чорного списку». Останні роки істерія навколо цього свята в РФ така, що для неї придумали спеціальне слово - «побєдобєсіє».

Висилали не всіх поголовно безруких-безногих, а тих, хто жебрав, просив милостиню, не мав житла. Їх були сотні тисяч, тих, що втратили сім'ї, житло, нікому не потрібних, без грошей, зате обвішаних нагородами.

Коли майбутні музикознавці писатимуть історію української електроакустичної музики, дуже ймовірно, що для свого твору вони оберуть жанр «детективна драма» чи, можливо, «міфи та легенди». Надто багато в ній драматичних ситуацій, невідомих імен, зниклих партитур та інструментів.

Провідники УПА багато уваги приділяли моральному та духовному вихованню своїх вояків. Саме тому в повстанській армії значне місце відводили святкуванню національних і релігійних свят, яке, зазвичай, відбувалося в урочистій атмосфері та за участі командного складу. Релігійні свята повстанці за можливості намагалися проводити серед цивільного населення, але були випадки, коли його представники самі приходили святкувати до повстанського лісу. Найбільшу увагу в УПА надавали урочистому відзначенню Різдва Христового та Великодня.

«Історія України». Цим словосполученням позначають дві речі, вельми різні, хоч і взаємопов'язані. По-перше, реальний перебіг подій, які змінюють суспільство. По-друге, тексти, які розповідають про ці події. Відтак, історики - це люди, які описують історію. Але історики - це також персонажі поточної історії, які формують світогляд своїх сучасників, оскільки від об'єктивності чи, навпаки, ідеологічної заангажованості істориків залежить міра достовірності погляду суспільства на себе.

Великий хімік Олександр Ілліч Бродський був блискучим знавцем світової наукової літератури й ніколи не пропустив жодної новинки. Змолоду і до останніх днів життя у нього була якась неповторна інтуїція, здібність до найперспективніших розробок у науці, які в майбутньому принесуть найбільшу користь.