Мабуть, годилося би просто читати молитви та ще поезії кримськотатарських поетів, в них усе – біль, розпач, любов до рідної землі, незнищенна віра в повернення народу на свою Батьківщину. Трагедійна константа там настільки потужна, що буквально фізично читач відчуває неймовірну концентрацію болю, яка транслюється кожним словом і нервом цих, невідомих українському читачеві, творів. Це – духовий та емоційний простір, в якому жили кримські татари протягом останніх довгих десятиріч.

Цієї весни черкаське земляцтво згадає сумні події загибелі старих і славних сіл та міст, які пішли під затоплення при створенні Кременчуцького моря. 60 літ тому, 1956-го, майбутнім переселенцям офіційно було доведено про відповідні „плани партії“, а 55 років тому, у пам’ятному „гагарінському“, одна з найбільших у світі рукотворних водойм остаточно поглинула віками обжиті місця. Лік „переселеним дворам“ йшов на тисячі…

Однією з легенд сталінської пропаганди періоду Другої світової війни була, нібито, готовність Туреччини завдати удару по Закавказзю саме в розпал битви за Сталінград. При цьому, звинувачення, що висуваються, найчастіше прикривали загарбницькі плани Москви стосовно сусідньої держави.

Українець не може бути багатим, він має бути бідним, гнаним і голодним – цей стереотип живий донині. Тож і вітчизняну історію ми нерідко (навіть мимоволі) поціновуємо саме під цим ракурсом: хворий, знедолений – наш; а багач – це поляк, єврей, німець чи росіянин. Українці мають бути бідними, але чесними!

Як відомо, сердюки або серденята – це вояки найманих піхотних частин, що утримувалися гетьманом Війська Запорозького від другої половини XVII-першої половини XVIII сторіччя, вони складали гвардію гетьмана.

З 20 листопада 1945 р. по 1 жовтня 1946 р. у німецькому місті Нюрнберг відбувався судовий процес над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини, відомий як Нюрнберзький процес.

Ось тримаю у руках натепер рідкісне видання «Словника української мови», яке 1958 року видало видавництво Академії наук Української РСР, в основу якого покладено упорядковані та власні матеріали знаменитого Бориса Дмитровича Грінченка, видатного українського письменника, педагога, лексикографа, літературознавця, етнографа, історика, публіциста, громадсько-культурного діяча, редактора низки українських періодичних видань.

Політика Сталіна і Гітлера в 1939-1941 роках має між собою значно більше схожості, ніж відмінності. Обох політиків може бути з цілковитими підставами названо агресорами: і  провокаторами Другої світової війни, і винними в злочинах проти людства.

І наші предки часом більше боялися вартості похорону, аніж смерті ближнього свого.

Нещодавно в Україні вийшов друком твір В’ячеслава Липинського «Шляхта в Україні». Надрукована праця увійшла до зібрання політичних творів цього видатного українського громадсько-політичного діяча, мислителя й історика, творця державницької школи в українській історіографії та батька консервативної школи в нашому суспільствознавстві та соціальній філософії.

2 жовтня, але 25 років тому, на площі Жовтневої Революції у Києві, яка ще не стала Майданом Незалежності, студентські активісти з кількох міст України розпочали голодування з політичними вимогами до Верховної Ради УРСР.

Факт влиття в середовище Запорозької Січі представників адигейських народів заперечити складно, адже недарма тривалий час вихідців із України називали черкасами. Вперше згадано Черкаси 1394 року, хоч саме місто було засновано раніше.