Коли кожного травня українські патріоти відзначають День Героїв, то згадують, здебільшого, славні імені ідеолога українського націоналізму – Миколи Міхновського, головного отамана військ УНР, голову Директорії УНР – Симона Петлюру та Голову Проводу Українських націоналістів (ПУН), очільника Української Військової Організації (УВО) – полковника Євгена Коновальця, які в різні роки загинули від рук ворогів нашої нації.

Закінчення, поч. у номері 25
У загальному розгляді з усіх відомих нині доньок руських князів – нащадків Рюрика (чи, вірніше, Ігоря та Ольги) – княгинями на Русі стали сорок чотири княжни (з них – десять – невідомого імені). Князівен, які через передчасну смерть чи відсутність сталих літописних свідчень сходять з історичної сцени незаміжніми, було вісім.

На перший погляд, така постановка питання може видатися абсурдною: адже Червона армія була створена більшовицькою партією, просякнута її ідеологією та очолювана високопоставленими членами ВКП(б). То ж навіщо її треба було приборкувати, якщо вона апріорі була одним із головних інструментів здійснення більшовицької диктатури всередині СРСР і втілення комуністичних утопій на зовнішньополітичній арені?

Історія Руси-України сповнена багатьма звитяжними і трагічними сторінками. Широко відомі і її видатні (та менш видатні) проводирі – князі руські. Однак, за рідкісними винятками, майже зовсім невідомими широкому загалові є імена та долі жінок, що супроводжували на життєвому шляху своїх чоловіків і, так чи інакше, увійшли до вітчизняної історії. Були серед них і русинки, і іноземки. Були руські княжни й дружинами європейських монархів.

Досі серед істориків не існує єдиної думки щодо ідентифікації точного дня трагічної загибелі відомого українського державного та військового діяча Дмитра Вітовського. Так, наприклад, у примітках до видання щоденника Є. Чикаленка вказано, що Д. Вітовський загинув 8 липня 1919 р. в авіакатастрофі. Не відповідає дійсності й повідомлення колишнього начальника відділу закордонної преси Генштабу армії УНР – підп. Я. Макогона. Він стверджував, що падіння збитого літака відбулося 7 вересня.

Українці у першій чверті ХХ ст. проживали, здебільшого, у Джанкойському, Євпаторійському, Керченському повітах, становили більшість населення м. Армянськ. Найменше їх було у «татарських» повітах. 98% євреїв жили у містах, понад 90% німців – у селах.

Взяв перепис 1926 року, пише користувач Живого Журналу pollotenchegg. Він цікавий тим, що вперше фіксує національність, а не релігію–мову, як було до цього.

15 березня 1939 року Карпатська Україна проголосила незалежність. Не маючи підтримки ані Заходу, ані Польщі чи СРСР, карпатські українці першими кинули виклик Гітлеру та його союзникам. Згадаймо, як це було.

15 березня 1939 року Карпатська Україна – до того автономія у складі Чехословаччини – проголосила незалежність. Уперше після визвольних змагань початку XX сторіччя прапор підняли українці в найзахіднішій точці країни.

Діяльність Фінансової агентури УНР часів Директорії в Німеччині проливає нове світло одразу на кілька напрямків української урядової політики – фінансовий, закордонний та аспект внутрішньої організації роботи державної служби. Тим не менш, досі цей аспект історики майже не досліджували, пише доктор історичних наук Павло Гай-Нижник.

«...Нестерпною є зарозумілість Німеччини, яка використовує мене, щоб відвернути увагу від військових злочинів, вчинених німцями, щоб неправдиво проголосити – мовляв, справжніми злочинцями у злочинах нацистів були я, українці та інші європейські сусіди нацистської Німеччини...»

17 березня помер Джон (Іван) Дем’янюк – перший іноземець, якого судили в Німеччині за нацистські злочини.

 Продовження, початок у №№41-51 за 2011 рік та у №№4-11 за 2012 рік

Минулого тижня ми зупинилися на риторичному запитанні, яке світової слави російськомовний письменник, за походженням «малорос», поставив якимось своїм співрозмовникам – «великоросам». Антон Чехов, порівнюючи англійських окупантів Індії з московськими окупантами України, запитав їх: «колоніалісти-англійці окупованим індійцям дали, бодай, електрику.

 Продовження, початок у №№41-51 за 2011 рік та у №№4-10 за 2012 рік

Минулого тижня ми разом з вами пригадали собі «традиційну», імперську концепцію так званої «національно-визвольної війни» під проводом Богдана Хмельницького, з’ясовували альтернативну їй візію сучасних науковіців.

 Продовження, початок у №№41-51 за 2011 рік та у №№4-9 за 2012 рік

У минулому числі «Часу і Подій» ми познайомилися із сучасним поглядом на той період історії нашого народу, який впродовж останніх 150-ти років активно та безсовісно фальсифікувався царськими, згодом – більшовицькими та, як це не дивно, українськими істориками умовного «патріотичного» напрямку.