Гуцульщина багата уславленими майстрами різьби по дереву. Оригінальністю та майстерністю виконання вирізняються роботи різьбяра і майстра по металу Юрія Павловича. У своїх роботах майстер творить естетику і пише історію краю. Роботами Ю.Павловича милуються в Аргентині, Бразилії, Німеччині, Італії і навіть Король Швеції. Народився Юрій Павлович 10 травня 1948 р. в селі Чинадієво Свалявського району Закарпатської області.

“Віра, надія і любов з Музою мистецтва держать мене у балансі мого існування. Є дві альтернативи в мистецтві: або піти з духом часу, наломлюючи себе до короткотривалого напрямку, або лишитися вірним Храму Божому земської природи... Тільки повернення з деформації до свіжого пахучого квіту природи може оздоровити русло теперішнього мистецтва”, – так вважає Богдан Божемський, митець, адаптований у чужому просторі.

Вишиванка-національна ознака, яка чітко вирізняє нас, українців, посеред інших народів світу.

Звичаї нашого народу оздоблювати одежу вишивкою сягають сивої давнини.
Згідно із знахідками археологів, на території, яку займає сучасна Україна, мистецтво вишивання було розвинуто ще в УІ столітті нашої ери.

Ширинька - квадратна хусточка із домотканого полотна, розміром 50-60см, по чотирьох кутах якої вишитий геометричний або стилізований рослинний орнамент. Краї шириньки зарублені поперемінно пасмами ниток різного кольору, а по кутах - оздоблені китицями із цих же ниток.

"Танго для мене – це зворушливий союз відчаю і щастя. Можливо, лише перебуваючи за кордоном, я відчув гостру необхідність чути його. І завжди танго було для мене ритмічним виразом ностальгії."

 

Аргентинське танго – мабуть, найнесподіваніший з усякого погляду танець: у нім справжня пристрасть і туга, інтрига, драматургія.

А на тім рушникові,
оживе все знайоме до болю,
І дитинство й розлука,
й твоя материнська любов.

Андрій Малишко.

Із давніх давен рушник являється невід’ємним атрибутом в традиційних обрядових церемоніях українців.

На музичному конкурсі “Євробачення”, який викликав скільки суперечок і скандалів в Україні, перемогла Німеччина, українці Alyosha дісталося лише 10-те місце. Втім, будь-який уважний глядач після перегляду пісні-переможця може згадати старі, як світ, балачки про те, що “Євробачення” – конкурс не так пісенний, як політичний. І що Німеччина в часи кризи стала “матір’ю-годувальницею” для всієї Європи. Ну і про те, що заснувала цей конкурс саме Німеччина, і що роками спонсорує його саме ця країна.

Український Національний Музей у Чикаго запрошує на виставку "Мітологія моєї Батьківщини", яка експонуватиметься від 7 до 30 травня 2010 року.

Автор Олекса Коваленко по-сучасному, але з глибокою повагою до сивої давнини дивиться на пращурівську мітологію поглядом непересічного художника. У своєму розвитку мистецтво часто повертається до художньої структури міту, відроджує його на сучасному грунті.

Якщо перефразувати відому християнську легенду про диявола, закутого в ланцюги і писанкарство, то можна сказати: доки українці писатимуть писанки, доти існуватиме Україна. В часи СРСР, хоча й таємно, але таки писали писанки і тому Україна вижила. Зараз писанкарство активно розвивається на всій території держави. Активно відроджується воно і в Харкові, у чому заслуга корінної харків'янки Лади Громової - писанкарки і майстрині виготовлення авторської ляльки.

З року в рік у березні повторюється одна й та ж ситуація - усі гарно розказують, як люблять Шевченка, але коли дивишся на програму Шевченківських днів - то знаходиш там багато офіціозу і не дуже багато для душі. Вінки до пам'ятника Тарасу покладають, промови виголошують, церемоніали виконують.

Існує такий вислів: "Якщо людина талановита, вона талановита у всьому". Саме такими словами можна охарактеризувати творчий потенціал українського живописця Володимира Монастирецького, який після визнання в Україні, завдяки чарам своєї художньої майстерності підкорив вишукану та вибагливу Європу, а після цього подався у заокеанську Америку досягати нових, незвіданих мистецьких горизонтів.

У кожного художника є свої домінуючі образи та мотиви: євангельські мотиви у Джотто, бестіарій у Босха, мадонни з немовлятами у Рафаеля, міський пейзаж в імпресіоністів чи квіти в Катерини Білокур. У творчості Володимира Подлевського домінуючим мотивом є свято, що активізує все найкраще, закладене в людині.