Якось навідавшись до Києва з Америки, український емігрант Олександр Гутмахер зупинив таксі... Цей момент у своєму житті далі він називатиме містичним. - Коли я у машині почув "Черемшину" у виконанні Квітки Цісик, то заплакав. Мені сказали, що вона з Америки, і коли приїхав до Америки, то почав цікавитися, хто вона. Пізніше я зрозумів, що це моя місія - її популяризувати. Я також лікувався у тому ж онкоцентрі, що й вона. Я професійний музикант і цілком розумію, що Квітка - це не Монсерат Кабальє, але вона співає душею, серцем, українським теплом.

Запитавши народного артиста України Миколу Кунцевича, чи є служіння циркові покликанням, почула відповідь: "Ні, це невиліковна хвороба. За повір'ям, той, хто хоч раз ступив на манеж, ніколи звідти не піде". Шлях пана Миколи на манеж розпочався у восьмирічному віці, коли він прийшов юннатом до Київського зоопарку, в зооатракціон "Веселі звірята". Там познайомився з дресирувальниками на чолі з Валентиною та Олегом Чепяковими, які створили цей атракціон.

Жерар Депардьє коментуватиме нову експедицію команди Equites

Невтомні мандрівники з відомої команди Equites збираються в нову подорож. Цього разу - через Атлантику шляхом Колумба. На перший погляд здається: нічого особливого в самій трансатлантичній мандрівці немає - за сприятливої погоди океан можна перетнути за два-три тижні, кажуть хлопці, і зроблено це було неодноразово. А вже ходжені стежки цих відчайдух ніколи не приваблювали. Утім новий задум справді цікавий, причому важко сказати, кому більше - шанувальникам екстриму чи медикам.

Олесь Янчук - сміливець, який чи не першим пішов супроти радянських авторитетів і міцно усталеної тогочасної думки. А нині він один із найактивніших українських режисерів, відомий як постановник історичних картин із виразним національно-патріотичним акцентом. Майже всі його роботи розповідають про постаті й теми, табуйовані за радянських часів і чомусь не досліджені зараз. Він не боїться писати про народну святиню, щоб, бува, не осквернити її, не втікає від високих цілей, бо не боїться залишити їх невиправданими.

Владислава Єрка називають найкращим українським ілюстратором. Він оформив дитячі книжки "Снігова Королева", "Казки Туманного Альбіону", серію книг про Гаррі Поттера видавництва "А-Ба-Ба-ГА-ЛА-МА-ГА", романи Пауло Коельо і Карлоса Кастанеди видавництва "Софія". Нещодавно книга Вільяма Шекспіра "Гамлет, принц Датський", проілюстрована Єрком, отримала Гран-прі конкурсу "Найкраща книга Форуму видавців -2008". І таких нагород, як українських, так і закордонних, у Владислава безліч, але він до них байдужий.

Прізище Олександра Жовни зазвучало після того, як знаний режисер Роман Балаян зняв фільм "Ніч світла" за його сценарієм. Фільм світлий і людяний, не ситий. Потім вийшли "Секонд-хенд" і "Партитура на могильному камені" - теж за сценаріями Жовни, а далі він сам прийшов у кіно. Як режисер екранізував написану ним драму "Маленьке життя". Правда, до кінотеатрів вона ще не потрапила. Письменник, режисер і сценарист мешкає на березі озера Лонго, в маленькому провінційному містечку Новомиргород Кіровоградської області.

У київському клубі недавно спостерігала цікаву картину. Сидить хлопчина за сусіднім столиком і безтямно закоханими очима впивається у дівчину-крашанку з байдужим поглядом. Ще одна жертва весняної закоханості, подумали з приятелькою і вирішили їх познайомити, чого б це не коштувало. Привіт, ми зауважили, що тобі подобається он та дівчина. А чому б вам не познайомитися? Це краще, ніж потім вигадувати її ім'я і рід занять, - почала клубне сватання.

- Я не вважаю себе зіркою. Моя професія має назву "кіноактор", - так суворо відповів Гаррісон Форд на запитання, як почувається в ролі зірки в Каннах. Те, що його професія - кіноактор, як і те, що він опанував її чудово, Форд довів, знову одягнувши старий пошарпаний капелюх і взявши в руки батіг. Четверта частина Індіани Джонса - "Індіана Джонс та королівство кришталевого черепа", - яка нині вийшла на українські екрани, зібрала на Круазетт шалені натовпи.

Гуцульщина, відомо, край - багатий на таланти. Тут майже в кожній хаті вміють вишивати, в'язати, ткати, розписувати писанки. У цьому краї, серед високих і лісистих гір, розкинулося мальовниче село Люча, що в Косівському районі Івано-Франківської області. Мешканці пишаються своїм селом, адже і в ньому народилося чимало талановитих людей. Серед них - майстер з плетіння бісером Степан Помф'юк.

16 травня цього року виповнилося 60 років дослідниці української народної тканини, доктору мистецтвознавства, старшому науковому співробітнику Інституту народознавства НАН України (з 1987 р.), членкині Національної Спілки художників України (з 1989 р.) та Спілки критиків та істориків мистецтва (з 1999 р.) Олені Никорак.

Режисер і театрознавець Ірина Волицька - про комерціалізацію українського театру, перемоги на престижних фестивалях та невичерпність камерного жанру

Про "Театр у кошику" говорять: тут проступає модерн. І справді, кожна вистава театру чудово спростовує шанувальників чистоти жанру, які воліють бачити традиції окремо, а експеримент - окремо. Вистави режисера Ірини Волицької під такий поділ точно не підлягають. Це театр психологічний і магічний, ритуальний і традиційний, з елементами фентезі та ознаками приналежності до позачасової системи координат.

Розмова з головним режисером і художнім керівником львівського Національного драматичного театру імені М. Заньковецької, народним артистом України Федором Стригуном

Нещодавно у Львівському драматичному в театрі імені М. Заньковецької відбулася чергова прем'єра - вистава "Суботня вечеря" за повістю Шолом-Алейхема "Тев'є-молочник". Поставила її народна артистка України, актриса цього театру Таїсія Литвиненко за сценарієм, який сама і створила, запросивши на роль Тев'є головного режисера та художнього керівника "заньківчан" Федора Стригуна.