Цього року в Олеся Ульяненка вийшло три книжки - "Знак Саваофа" видала "Нора-Друк", "Богемну рапсодію" видала львівська "Піраміда" і "Син тіні" - тернопільське видавництво "Джура". На Форумі видавців-2006 в Ульяненка був бенефіс. Крім усього, пауза між його виданнями розтяглася на кілька років - Улян подався в кіно, дуже добросовісно трудився над сценарієм "Украденого щастя", яке для "1+1" знімав Андрій Дончик, писав сценарій по своєму роману "Сталінка", за який отримав Малу Шевченківську премію, його текстів не вистачало серед розквітлих клумб масової літератури і молодої епатажної.

Успіхи наших в Америці

Минулого уйк-енду 11-12 листопада дві події приголомшили Українську Америку. В суботу 11-го Володимир Кличко на арені 14-тисячного "Медісон Сквер Гарден" (Нью-Йорк). А 12-го - Тамара Плашенко - актриса Київського Театру на Подолі - на сцені "Chopin Theater" ("Театр Шопена") нашого Чікаго, котрий вміщує двісті глядачів. Обоє - переможці. Обоє викликали в тутешніх українців гордість за "наших", за "своїх". Обоє презентували Україну.

У Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духовності відбулися слухання на тему "Про хід виконання Постанови Верховної Ради "Про рекомендації парламентських слухань "Національна кінематографія: стан, проблеми та шляхи їх вирішення" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів" від 16 січня 2006 року № 20". У слуханнях узяли участь провідні українські кінематографісти. Вів засідання голова парламентського комітету Володимир Яворівський.

Усе-таки часи змінюються на краще. Колись звістка про приїзд в Україну легендарної Deep Purple була сенсацією. Нині, без сумніву, великою, але доволі звичною подією. Коли важка артилерія рок-музики вперше приїхала до Києва, її вихід на сцену супроводжувала "Драбина в небо" їхніх "заклятих друзів" Led Zeppelin. Тепер місто виявилося краще підготовленим до появи музикантів, які примудрилися водночас стати міфом і залишитися зірками першої величини.

Безпрецедентне явище в нашому кінематографі станеться через два роки, коли вперше в міжнародний прокат вийде фільм українського режисера. За попередніми підрахунками, бюджет цієї картини становитиме щонайменше 14 мільйонів доларів. Уже нині говорять, що такі капіталовкладення перевершують фінансування пересічного російського "блокбастера". Йдеться про роботу Олеся Саніна, яка ще не має остаточної назви.

Гамп збирав парасольки. Не так, як колекціонують поштові марки. Або дружин. А так, як назбирують борги. Або коханок. Тобто, випадково. Несвідомо. Принагідно. Насправді, так вважав Ґамп, він навіть не збирав. Він притягував. Як великий потужний магніт, він притягував до себе парасолі. Інколи, в своїх найхимерніших, найекстримальніших думках він уявляв себе парасолею, розлогою, непересічною; щоб захищати, а не захищатися; щоб оберігати, а не оберігатися. І під її жалобно-чорною півкулею збиралися всі випадкові люди цього світу. Як і він сам.

Аксіоми недоведених традицій

Віддавна слово гуни вважається лайкою. Звідки тягнеться коріння тієї неслави, яка живе й досі, хоча самі гуни нібіто зійшли з теренів історії вже п'ятнадцять століть тому? Й чим заслужили вони такої зневаги серед народів Європи, зневаги, якою користуються не менш одіозні вандали?

Перші історики, чиї згадки про гунів дійшли до нас, виводили генеалогічне дерево цього народу то з берегів Льодовитого океану, то з таємничих надр неіснуючих європейських пустель, але в кожного з них крізь афішовану об'єктивність проступає зненависть до гунів.

В ЛІТО 454^-e Місяця червця

То була справжня несподіванка для Гатила, й він картав себе останніми словами, що не зважив на застороги бернського князя. Тодорік ще й раніше казав, ніби таль Валтарій Аквітанський має на оці недобре, та Гатило не звертав уваги на се. Позавчора ж знову прийшов до полотки:

- Великий княже... Гот Валтарій утік.

- Куди?!

- Ніхто не відає.

Місяця травного

Коли гайдарі прибули до Ворниці, городу стольного в Новому Лузі, реченому Нови Лунг, або ж Бургундія, почали танути сніги. Король новолунгський Гунтер узяв од них увосьмеро складений пергамен, почав розмотувати зав'язку й ніяк не міг розв'язати.

- Дай сюди, - сказав середульший брат Горват-Гернот. Потому кивнув до руських гайдарів, яких прислала їхня сестра Гримільда: - Йдіть у столову світлицю, вас там нагодують.

Солідна така книжка вийшла: товста, у твердій обкладинці, з картинками, точніше - документальними фотографіями часів первинного етапу дерибана України. Ну що тут скажеш?! Становлення організованої злочинності в Україні, її зрощування з владою, легалізація тіньових капіталів - усе це відчув на власній шкірі (і тим більше - не з чуток знайомий) будь-який українець старший 35-ти.Більше того, як свідчить статистика, приблизно п'ята частина цих людей брала безпосередню участь у процесі - хто з боку "косоголовців", хто в таборі "білих комірців". У результаті - хтось з учасників первинного нагромадження капіталу лежить на цвинтарі, хтось засідає в парламенті.

Місяця липня

Гатило повів свою рать на захід, руйнуючи по собі всі тверді, які був узяв навесні: поки римляни їх відбудують, мине чимало років, а доти можна бути спокійним. Ецієві споглядачі й вивідники йшли слідом за його величезним обозом. Напрямок Гатилового руху свідчив про те, що грізний гун вирішив нарешті дати їм спокій і повертався додому. Зупинившись у Бургундському королівстві на сідмицю, він підтяг обози, взяв у Гана-Гунтера таля - його рідного брата наймолодшого, Гагні, князя Троцького, й переправився на правий берег річки Райни, де вже починалася його неосяжна імперія.

Місяця травного

У римському стані панувало напруження. Старий, увінчаний лаврами багатьох перемог воєвода Ецій знав, що настала його пора: або він здолає нарешті Аттілу, або ж Західня Римська імперія, зшита з багатьох клаптів і чужорідних тіл, перестане існувати. Третього рішення не було й вороття - теж. Під оружжя стало все здатне до бою ополчення римське, полки всіх підвладних і залежних язиків.