Така об'ємна праця на понад 800 сторінок, Причинки до історії української мови, видана Харківським історико-філологічним товариством, - це значне досягнення Міхаеля Мозера, доцента мовознавства Інституту славістики Віденського університету. Видання стало можливим завдяки спільній підтримці Програми дослідження Східної України ім. Ковальських при Канадському інституті українських студій та Фонду ім. Наталії Данильченко при Науковому товаристві ім. Шевченка у США.

Милуючись красою української писанки, мимоволі зароджується питання: "А що лягло в основу створення орнаменту і звідки взялися наші узори? Чому українці розмальовують писанки і люблять казку про Яйце-райце?" Шукаючи початки орнаменту, треба повернутися до далекої старовини, мало не до передісторичних часів. За твердженнями істориків, найголовніші форми українського орнаменту були створені далеко до Християнського періоду. Численні археологічні знахідки скульптурного зображення людей в одязі, оздобленого смугами геометричного орнаменту, підтверджують давність його виникнення.

Гуцульщина з давніх-давен приваблювала фольклористів. У цьому мальовничому краї знаходили джерело творчого натхнення художники і музиканти, письменники і поети

15 років тому помітив цю красу київський музикант, композитор і звукорежисер Геннадій Мельник, який приїхав на Косівщину до знайомих. З того часу пан Геннадій досліджує гуцульську автентичну музику. Але дослідників цієї музики є чимало, а новизною музичної творчості Г.Мельника стало те, чого не помічають інші: він чує музику не лише в музичних інструментах, але й у дзюрчаннях лісових потічків і струмочків, у передзвоні коров'ячих калатал.

На кінофестивалі у Франції переміг фільм про Голодомор

"Голод-33" - це перша художня стрічка на тему геноциду

Український кінорежисер Олег Янчук за фільм "Голод-33" отримав перший приз Анрі Ланглуа (європейська номінація) на Венсенському кінофестивалі.

О.Янчук зазначає, що "Голод-33" - це перший художній фільм, знятий в Україні, який підіймає тему геноциду українського народу - Голодомору, що забрав мільйони людських життів.

Поет про взаємини мистецьких поколінь та сучасну українську літературу

Діаспорна література як культурна спадщина мало відома широкому загалу українців. Більшість тих архівів письменників та літературознавців (не кажучи вже про державних діячів), що повернулися сюди, опрацьовано не повністю. А між тим, наприклад, від 30-х до 60-х років минулого століття значна частина найцікавіших творів з'являлася за межами України. Згадати хоча б творчість Варшавської чи Празької шкіл.

Продовжую розповідь про мої зустрічі з людьми, які творять життя, під час моїх відвідин Києва восени 2008 року. У № 42 номері часопису "Час і події" розповідалося про лідера руху інвалідів в Україні киянина Миколу Подрезана. Сьогодні - розповідь про клуб "Співуча родина", який майже 15 років діє при Київському міському Будинку вчителя. Ініціатором його створення, головним організатором численних мистецьких і благодійних акцій, ведучою більшості засідань незмінно залишається Галина Михайлівна Лактіонова - доктор педагогічних наук, Заслужений працівник освіти України, старший науковий співробітник Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України. Для неї та "її команди" клуб став не тільки захопленням, забавкою, хобі, а часткою життя тривалістю у 15 років.

Розмова з Кирилом Карабицем, диригентом

"Карабиць - диригент, який прагне точно знати, що він робитиме і для чого", - писав про молодого українського диригента на початку цього року авторитетний музичний журнал Pizzicato. Незважаючи на молодий як для диригента вік - йому лише тридцять - Кирило Карабиць уже не перший рік є одним із найвідоміших і часто запрошуваних диригентів Європи та світу.

Першого грудня виповнилося 95 років із дня народження композитора Георгія Майбороди та 90 - Платона Майбороди

Народилися знамениті брати в один день із різницею у п'ять років. Старший Георгій - автор опер "Тарас Шевченко", "Ярослав Мудрий", вокально-симфонічної поеми "Запорожці", молодший Платон - пісень "Київський вальс", "Пісня про рушник", "Ми підем, де трави похилі", "Пісня про вчительку" і багатьох інших.

Актор і письменник Олександр Денисенко - про навчання у Бондарчука, цінності справжні та підробки, продюсерів, яких має виховувати індустрія

Упродовж трьох останніх років Олександр Денисенко працює на телеканалі "Глас". Батьки - режисер Володимир Денисенко й актриса Наталя Наум - подарували синові любов до кіно, яку він нині втілює в документальних фільмах, а також... оповіданнях і повістях. Свою першу книжку Олександр назвав "Душа ріки". В одній із крамниць побачила її на полиці "Книгарня рекомендує". Менеджер пояснила: "Раніше художні твори консультанти не популяризували, "Душу..." ж оминути не змогли". Нечасто, прочитавши книжку, відчуваєш потребу рекомендувати її своїм дітям. Деякі оповідання "Душі..." унікальні: вони спроможні розбудити співчуття.

Чим ближче до початку сезону кінонагород, тим активніше ширяться чутки, що його може зірвати страйк кіноакторів.

Чи буде "Оскар"?

Гільдія акторів США вже розпочала підготовку до широкомасштабного страйку. Суть конфлікту полягає в тому, що голівудські студії задіюватимуть акторів, які не є членами гільдії, що дозволить студіям зекономити на акторських відрахуваннях. А члени гільдії бояться, що з часом цих відрахувань можуть позбутися і вони самі.

Рішення Національної ради з питань телебачення й радіомовлення про припинення ретрансляції неадаптованих до вітчизняного законодавства телеканалів( у тому числі - кількох російських) викликало невдоволення

а) провайдерів (тобто тих, хто ретранслює програми);

б) абонентів ( тобто тих, хто дивився ці канали);

в) російських політиків (тобто тих, кому тільки дай поспекулювати на такій темі).

Щоб ніхто не сумнівався: в українській політиці вже давно немає "хороших" і "поганих", "білих" і "чорних", скомпрометованих і нескомпрометованих. Виборці декого ще сяк-так підтримують, піддаючись чи то на акторську гру, чи на технологічні "заманухи", чи банально віддаючи перевагу "меншому з лих". Але ціннісні стандарти зневажено й забуто. Недаремно ж ніхто не згадує про День свободи - четверту річницю Помаранчевої революції, яку належало б відзначати 22 листопада.