21-23 листопада Паризька єпархія Української Греко-Католицької Церкви святого Володимира Великого та українці у Франції проведуть низку заходів, що присвячені річниці початку Революції Гідності, поминанню жертв Голодоморів, Небесної Сотні і загиблих в Криму та на війні на сході України. Заходи відбуватимуться в Парижі та в містечку Санліс, яке славне тим, що там в ХІ сторіччі мешкала донька Ярослава Мудрого Анна, королева Франції. Саме в цьому містечку минулого року українці придбали церкву, при якій відкрився Культурний центр Анни Ярославни.

До Зарваниці ведуть дороги,
По Божу милість прочани йдуть.
О, Мати Божа, ми серцем вбогі,
В своїх молитвах нас не забудь.
(Наталя Богуслава, Нью-Йорк)

Наша Україна переживає в даний час не найкращий історичний період. Історичний шлях, що ним іде український народ у віки – це шлях, накреслений Богом, і ми мусимо це розуміти.

Символічно і знаково, що інтелектуали України, зокрема, науковці Донецька, Луганська, Тернополя, Львова, Прикарпаття, представники різних релігійних конфесій, інтелігенція краю, з’їхались до Івано-Франківська саме в день відновлення активної фази АТО на Донеччині і Луганщині і в приміщенні облдержадміністрації провели круглий стіл (мабуть, слово «конференція» набило оскому) на тему «Роль духовності у становленні і розвитку в Україні громадянського суспільства» (організатори – громадська організація «Український шлях», ВУТ ОО «Просвіта», обласний відділ «Союзу українок», Івано-Франківська теологічна академія УГКЦ, представники обласної ради й обласної державної адміністрації).

У День матері, що його в Америці святкують 11-го травня, у нашій церкві (Бервін) зібралося чимало людей. Звичайно, провідною була тема матері – її ролі у сім’ї і вихованні дітей, у суспільстві.

Як звичайно, всі присутні з ентузіазмом зустріли виступ дітей, які з натхненням та безпосередністю, притаманним лише дітям, декламували вірші про любих матусь, про свою любов та вдячність їм.

Тільки велика взаємна любов між чоловіком та жінкою допомагає вирішувати проблеми, які виникають у прийомній родині. У цьому тепер впевнені протоієрей Валентин Марчук та його матінка Олена, в сім’ї яких уже два роки живуть і колишні вихованці сиротинця.

Навіть якби піврічний Володя сидів не на руках у мами, а, наприклад у візочку, то і побіжний на них обох погляд засвідчив би, що найменший у родині Марчуків синок – копія матінки Олени!

Віра сильна у Бога – це є наша дорога
Материнська щира молитва...
(Гімн «Матері в Молитві»)

Сонячний день 10 травня 2014 року надовго запам’ятається мешканцям Чикаго і Палатайну, а також – нашим гостям з інших міст Америки.

З-поміж дощових днів цей день був просто чудовим, сонячним і подарував нам багато благодаті Господньої.

Я – світло світу. Хто йде за Мною,
не блукатиме у темряві...
(ЙО.8, 12)

Після довгого зимового сну пробуджується вся жива природа. В цей час Церква в дуже урочистий спосіб відзначає найбільше, найвизначніше свято в році – Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа

Осанна! Благословен,
хто йде в ім’я Господнє...

Минулої неділі всі християни нашої землі разом відсвяткували Квітну неділю, або ще її називають Пальмовою. Для всіх українців це є радісним величним святом, що передує надзвичайно величному Празникові – Празникові Христового Воскресіння. У всіх церквах відправлялися святі Літургії, які закінчувалися посвяченням лози.

Світова спільнота продовжує реагувати на присутність людей на Майдані в Києві та надавати підтримку пораненим та сім’ям тих, хто загинув в Україні. Українська Православна Церква США приєдналася до цієї благодійної справи своєю місією серед тих, хто отримав травми, а також серед сімей тих, хто були вбиті, захищаючи стабільність і свободу прабатьківщини.

У дні, коли тисячі українсько-американських громадян Сполучених Штатів Америки у всьому світі на вулицях своїх міст і відповідних громадських місць висловлюють підтримку Україні, вірні Української Православної Церкви США також під проводом своїх духовних отців – Митрополита Антонія та єпископа Даниїла – взяли активну участь у богослужіннях за Боголюбиву і Богом бережену Україну.

«Коли нацисти прийшли за комуністами, я залишався безмовним.
Я не був комуністом.
Коли вони садили соціал-демократів,
я промовчав.
Я не був соціал-демократом.
Коли вони прийшли за членами
профспілки, я не протестував.

Можливості сучасної науки досить великі, пише кандидат фізико-математичних наук Юрій Костюченко. Іноді вони викликають захват, іноді страх, іноді – відразу. Тому що вони примушують нас робити вибір, найчастіше – вибір моральний.

Суспільству найпростіше перекласти відповідальність за цей вибір на вченого або політика. Вченому або політику найпростіше від цієї відповідальності втекти.