Введення в Храм Богородиці – велике християнське свято. Як і свято Різдва й Успіння Божої матері, засноване на традиціях Церкви і на апокрифічних книгах, передусім, на протоєвангелії Якова і псевдоєвангелії Матея «Про Різдво Пречистої Діви Марії».

З цих джерел дізнаємося про те, що батьки Пресвятої Богородиці – св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитина, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм.

Архангел Михаїл, також архангел Михайло, архістратиг Михаїл – архангел в юдейській, християнській та ісламській традиціях, один з семи архангелів, архістратиг небесного воїнства, покровитель людського роду.

У книзі «Керівництво до написання ікон святих догідників» мовиться про те, що на іконах зображається, як святий Архангел Михаїл «топче ногами люцифера, і, як переможець, тримає в лівій руці на грудях зелену фінікову гілку, а в правій руці спис, на кінці якого – біла корогва із зображенням червоного хреста в ознаменування перемоги Христа над дияволом» (Академік В. Д. Фартусов).

«Ми є церква, яка вийшла з України, на яку чекає Україна, і яка неодмінно повернеться в Україну», – заповіт Предстоятеля Митрополита Григорія Омійчука православної церкви св. Покрови майбутньому поколінню.

Важкі нестерпні 1920-1950-і роки Україна пережила з великими втратами, болями, переживаннями за майбутнє.

У церковному календарі протягом року є багато днів, присвячених Богоматері, і в ті дні наші Церкви служить відповідні відправи на Її прославу.

У тих відправах ми називаємо Богоматір Непорочною, Пресвятою, Найяснішою, Найлюбішою й іншими достойними назвами. Молебні в її честь наповнені чудовими, шанувальними звеличаннями. Це молитви наших сердець і вони, неначе пливуть до Пречистої, творять глибокий, духовний зв’язок між нами і Нею.

«Сила Найвищого покриває тих, хто з вірою і побожністю припадає до Твоєї святої Покрови, бо тільки Тобі Єдиній, Пресвятій і Пречистій Матері Божій даровано, щоби всяке прохання Твоє сповнилося. Тому ж вірні всякого зросту прославляють Тебе і Сина Твого, співаючи: «Алілуя!» (Акафіст Покрови. Кондак – 3).

14 жовтня православний світ відзначає одне з дванадцяти найбільших церковних свят року – Покрова Пресвятої Богородиці.

Чудовий сонячний ранок золотої осені. Українці Чикаго готувалися до цього незвичайного дня.

9-го жовтня відбулася Проща на Святу Гору у Віскансині, до чудотворної ікони Почаївської Матері Божої. Ще у 1961-му році процесійно виставили парафіяни катедри св. о Миколая під проводом світлої пам’яті Владики Ярослава Габра цю ікону, привезену з рідної України, і з цього часу ласки благодаті сходять на душі українських емігрантів.

У мальовничому куточку південно-західної частини м. Чикаго є парафія Різдва Пресвятої Діви Марії.

Це, воістину, райський куточок землі. В тиші, далеко від дорожнього шуму, красується Божий храм. Зі сторони лісу, який захищає церкву від вітрів, долинає спів пташок, який разом з лісовим таємничим шумом створює чарівну симфонію Божої Благодаті, спокою… Пахне скошена трава в церковному парку, співають цвіркуни…

Благословенний Бог, що нам зсилає ласку
Нам Прощу дарував, неначе справжню казку.
Ми їхали разом, щоб Богу помолитись,
Марії із Дитям низенько поклонитись.
        Стефанія Яворська, вірш «Проща»

Чарівне, гаряче літо цього року, вочевидь, при сприянні вищих сил, подарувало нам разом з моєю гостею з України незвичайне відкриття, яким і хочу поділитися. Йдеться про Монастир Святого Священномученика Йосафата, який належить отцям Василіянам. Знаходиться він за 35 миль від Нью-Йорк-сіті, на мальовничому острові Атлантичного океану Лонг-Айленд, в містечку Глен Ков.

«Ти в Різдві зберегла Дівоцтво, а в Успенні
не оставила світу, Богородице, і прийшла до
Життя. І молитвами Твоїми визволяєш від
смерті душі наші».
                          Тропар Успення

Як ми знаємо з історії, центром духовності народу, його культури, завжди була Церква.

У всіх важких життєвих ситуаціях люди завжди надіялись на Господню допомогу, вірили в силу молитви. Колись прості бідні люди не мали змоги відвідувати лікарів, або ж їх зовсім не було в селах і священику доводилось лікувати хворих. Священики, монахи добре розумілися на травах, лікували людей народними методами, а більшість з них і вивчали медицину.

Щораз більше ми переконуємося в тому, що жодні земні блага не можуть зрівнятися з духовним багатством людської душі. Все більше людей повертають своє обличчя до Господа, до Христової церкви, насамперед, – українці. Впродовж віків, незважаючи на постійні переслідування, український народ зберігав охороняв віру дідів і прадідів. Тепер, коли Україна стала вільною, після довгих років варварського знищення української духовності, руйнування Божих Храмів і страшної атеїстичної пропаганди, наші люди стараються підняти з руїн найцінніший скарб життя – Христову Віру.