Народження дитини – це велика радість для батьків. Їм співрадіють рідні, сусіди, друзі, близькі та знайомі. Їх вітають, поздоровляють, бажають здоров’я і доброї долі новонародженій дитині.

Від села до села, від міста до міста, відвідуючи богослужіння, ходив дивний старець. Маючи дар прозорливості, він ясно бачив гріхи кожної людини. Та цим даром він не тішився, а мучився і страждав. Бо щоразу, коли щиро і з душевним болем виявляв і викривав правду гріховного стану людини, щоб допомогти, коли тихо, спокійно і лагідно називав конкретну провину, щоби зупинити, відвернути, підтримати і врятувати, замість вдячності зазнавав грубощів, образ та принижень. І тоді він казав собі: «Ні! Не буду більше дивитися на людей і викривати їм їхні злі помисли і вчинки…»

Щоразу перед виходом у далеке плавання чорноморські моряки йдуть до Свято-Микольського храму, розташованого в одеському порту, щоби вклонитися і попросити благословення і захисту свого покровителя – святого Миколая Чудотворця. На його фасаді мозаїкою викладено фрагмент ікони, яка тривалий час зберігалася саме тут. 22 травня, коли православні християни відзначають день Миколая Чудотворця, цей образ знову повернувся у свою обитель.

Цього року на Трійцю ми просимо миру для України, і вшановуємо героїв, що віддали своє життя за рідну землю. Українці на Батьківщині й по всьому світу схилилися в молитві до Духа Святого – за душі всіх тих, хто поліг у боротьбі за Україну…

Гілочка вербова сонце зігріває,
А душа радіє, а душа співає,
Бо вже близько свято, писанки і паска,
Бо на землю сходить Божа милість й ласка.
Бо уже за тиждень буде в нас Великдень.

Неділя 22 березня була незвичайною для громади Українського Православного Кафедрального собору св. кн. Володимира у Чикаго. Цього дня Преосвященніший Єпископ Даниїл завітав до своєї боголюбивої пастви. І хоч після тижневого потепління наші сподівання на скорий прихід весни, начебто, розвіялися, настрій присутніх у нашому храмі був піднесений та по-весняному бадьорий.

Молитва матері – одна з найщиріших молитов, яку найшвидше приймає Господь. Як мовиться в народі, «молитва батьківська з дна моря дістане». Кожне прохання, з яким батьки звертаються до Бога, Пречистої Діви Марії чи святих, має велике значення для дитини впродовж усього її земного життя. Ще більшої сили молитва набуває під час її спільного прочитання. Адже, як провіщав наш Спаситель: «Істинно кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, що б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» / Мф. 18:19-20/.

Пластуни вперше за багато років передали Вифлеємський вогонь миру у Римі, а саме у церкві св. Софії та церкві св. Сергія і Вакха. Пластунка Лілія Мочула з допомогою семінариста Володимира Ганжі прийняли естафету передачі вогню в Мюнхені та відвезли його у Рим.

28-го грудня, 2014 року в парафіяльній залі Собору Св. Софії відбулися загальні збори парафії. Зборами провадив Секретар Вікаріату Київського Патріархату, митрофорний протоієрей Віктор Полярний.  Звітували за діяльність парафії Андрій Скиба, уступаючий голова, Іван Докіенко, Скарбник, Христина Сабецька, Голова Сестрицтва св. Покрови та Володимир Марцинюк, Голова Контрольної Комісії. Після звітів уступаючої управи відбулася дискусія і уділення абсолюторії.

Українська громада в Норт-Порті та околицях радісно відзначала храмове свято в Українському релігійному і культурному осередку ім. cв. Андрія в неділю, 14 грудня ц. р. Після урочистої Служби Божої всі зібралися в святково прибраній залі осередку на смачний обід. Після короткого привітання голови осередку Віктора Лісничого отець протоієрей Іван Фатенко поблагословив трапезу.

День 7-го грудня 2014 року запам’ятається парафіянам церкви Непорочного зачаття, як і церкви св. Йосафата та інших українських церков метрополітального Детройта, як важлива подія і велике свято. Це свято кількох поколінь вірних Богові парафіян, молодших і старших, живих і тих, кого Господь уже забрав у своє царство. Конкретна людина не може існувати на землі так довго, як та церква, яку вона збудувала разом з іншими вірянами. Але той, хто її будує, знає, що церква переживе його і служитиме Богові і людям.

Настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці у селі Червоноармійське, Болградського району, Одеської області, отець Віктор відомий далеко за межами України. Під мирським ім’ям Віктора Кочмаря знає й шанує світ як автора багатьох світових рекордів у силовому триборстві – пауерліфтингу – володаря чотирьох золотих нагород на чемпіонатах світу.