З 6-го по 19 травня 2012 року паломники наших Детройтських церков (11 парафіян, яких супроводжував отець Маріо Дацишин) організували дуже цікаву поїздку (паломництво) по святих місцях. Я була однією з учасниць.

У Торонто ми приєдналися до групи з різних місць Канади та Америки. Всього нас у групі було 33 особи. Керував нами отець Євтимій Волинський (монастир Woodstock, Канада).

Започаткував місію – Поміч семінаристам в Україні – отець Роман Паньків з Міссіссага, Онтаріо, дванадцять років тому. Він на власні очі побачив потреби молодих семінаристів і відгукнувся на їхні прохання. До його заклику долучилася Метрополія Детройту, яка всі ці роки допомагала і допомагає найбільш потребуючим семінаристам здійснити покликання – стати священиками.

Минулої неділі всі, хто не байдужий до долі України, до українського народу, до культури, до майбутнього наших дітей, взяли участь у мітингу протесту проти тих, хто хоче знищити нашу культуру, нашу рідну мову.

Жодна нація в світі не доходить до такого абсурду, щоб вирішувати, якою повинна бути державна мова. Уявімо собі, що Німеччина вирішила утвердити в себе державну французьку, або, навпаки, французи надумали впровадити німецьку мову як другу державну чи ще якусь іншу.

Епоха завершилася тим, що священнослужителі та вірні Української Православної Церкви в США востаннє попрощалися зі своїм духовним отцем та першоієрархом – Блаженнішим митрополитом Константином, який упокоївся у Господі в понеділок, 21 травня 2012 року.

Перший день тижня лише починався, як вірні нашої Церкви очікували вихідних, щоб відпочити та відзначити День Пам’яті.

Бог є один для всіх. Всі люди, які мають тверду віру в Господа, повинні виконувати Його заповіді, молитися і творити добро на землі, незалежно від традицій кожного народу, від конфесій. Молитовні групи «Матері в Молитві» є надконфесійними. Цей рух поширився по всьому світі, люди різних національностей моляться за здоров’я і щастя своїх дітей, за мир і злагоду між народами до єдиного нашого Небесного Отця, але на різних мовах і згідно з їхніми традиціями.

У неділю, 3 червня 2012 року, в містечку Парма, що сусідує з метрополітальним Клівлендом, штат Огайо, в парафії Покрова Пресвятої Богородиці відбулася небуденна подія – посвячення новозбудованого Божого храму Української Греко-Католицької Церкви.
Дійство посвячення нового храму сповнювало основників парафії великою радістю.

«Боже Слово є основою християнського життя, а його джерелом і, водночас, вершиною – Пресвята Євхаристія.

Зібрана на Божественній Літургії парафіяльна громада єднається зі своїм невидимим Головою – Христом і з усіма святими ангелами, творячи в такий спосіб утаємничене єднання неба і землі, дочасності і вічності… У живій парафії прицерковні організації поєднують свою діяльність з молитвою, черпаючи з неї силу і натхнення.

Наближається час Зелених Свят. Ісус сповняє свою обітницю: по відході до Небесного Отця Він не залишить Апостолів сиротами, а зішле на них Утішителя благих, посередника любові і третю Особу Божу.

Третя Особа Божа – це Святий Дух, що огортає усе людство своїми Небесними ласками, потрібними для життя.

Справді, час біжить дуже швидко. Секунди, хвилини, дні, тижні… Ми часом і не задумуємось над тим, що день минув, його вже не повернеш, а можна було щось більше зробити для близьких, для когось… Хоч би добре слово сказати, усміхнутись, зателефонувати до рідних… Як вони там, далеко… в ріднім краї?
Здається, що недавно в українських церквах відкривались молитовні групи «Матері в Молитві».

«Якщо світ вас ненавидить, то знайте, що Мене раніше, ніж вас, він зненавидів. Бо якби ви були від світу (цього), то світ своїх любив би, а як ви не від світу цього, бо Я вибрав вас від світу, через те ненавидить вас світ. Коли Мене гнали, то й вас гнатимуть» (їв. 15, 18-20).

Нам, українцям на поселеннях, часто доводиться чути про певну духовну порожнечу в цьому матеріалізованому світі. Кожен з нас, більшою чи меншою мірою відчуває це.

Справді, на все є Ласка Божа. Минулими вихідними (27 – 28-го квітня) в Чикаго люди ходили з парасольками, падав рясний весняний дощ, а в чудовому відпустовому куточку Нью-Йорка, на території монастиря св. Йосафата отців ЧСВВ, світило ясне сонечко.

Чиста голубінь неба вдалині поєднувалась з кольором океанських вод, а тут, біля монастиря, такого самого кольору, наче волошки в житі, зустрічала і вітала всіх мозаїчна ікона Матері Всесвіту – Богородиці з маленьким Ісусом на руках.

У цьому числі «ЧіП» Данило Яневський познайомить вас з основними матеріалами наступного числа «Патріархату» – часопису, який впродовж десятиліть запрошує українців всього світу у безмежний світ нашого Творця.

«Іконоборство ХХІ століття і вічне Торжество православ’я»
Проголошення Незалежності України, легалізація Української Греко-Католицької Церкви стали початком нового витоку у розвитку церковного мистецтва.