Українське Чикаго удостоїлось великої честі – приїзду Блаженнішого Патріарха УГКЦ і владик Постійного Синоду:

Кожен гріх і всяке зло рано чи пізно мусять і обов’язково будуть покарані. Це незаперечна істина Божих законів духовного життя, які ще ніхто і ніколи не переступив без покарання. Бо й в серці відчуваємо, що всяка несправедливість вимагає розплати, яка не забариться і неодмінно, без найменших запізнень, прийде в свій час.

Любов – корінь, основа і вершина всіх чеснот і доброчинностей (згідно з наукою Євангелія). А без неї для духовного зростання вони нічого не варті.

І знову Свята Церква закликає всіх вірних, кому не байдужий стан своєї душі, до нещадної боротьби з гріхом, пристрастями і пороками, які, без жодного сумніву, є в кожного з нас. Власне, усвідомлення, виявлення і правдиве визнання своєї гріховності має бути початком цієї важкої боротьби. На підтримку, поміч і перемогу в цьому нелегкому протистоянні сам Господь зі своєї безмежної любові дарує всім нам спасенну Святу Тайну Покаяння.

У нашій школі українознавства особлива увага приділяється розвиткові творчих здібностей учнів. Найбільш ефективним у досягненні цієї мети є проведення різних типів і видів уроків, які ґрунтуються на потребах та інтересах учнів.

Не так багато було великих Учителів духовного життя. І з них Церква особливо виокремлює трьох: Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого. Найкращим мірилом, оцінкою і результатом їхньої діяльності є багате насліддя їхніх глибоких наук, які й донині не втратили та й надалі не втратять свою цінність, мудра організація церковного життя, яке має продовження і до сьогодні.

Це подія, яка підтримує, оправдує і побільшує віру, кріпить і зміцнює надію, або повністю, корінним чином змінює погляд (бачення), позицію, оцінку, ставлення чи світогляд, а значить, і життєдіяльність людини.

«Покайтесь, бо Небесне Царство близько», – почав свою проповідь і спасенну місію цими словами Ісус після хрещення в Йордані, після 40-каденного посту в пустині і спокус диявола. І по сьогодні цей заклик Христа є тією самою мірою важливий для всіх, котрі хочуть і прагнуть спасіння.

На іконах святого Миколая часто зображають у митрі, якої він ніколи не бачив і не носив, бо, як церковної нагороди священиків і головного убору єпископів, на той час її просто не існувало. Про неї не мали жодної уяви і не знали апостоли.

Пішла з життя Вчитель з великої літери, людина чуйна, хороша.

За тисячу років до приходу на світ Ісуса Христа за повелінням і проектом самого Творця юдейським царем Соломоном був зведений величний храм. У ньому, згідно з Божими приписами й уставом, звершувалися богослужіння, приносилися жертви, і Господь являв свою славу і благословляв свій вибраний народ. У дійсності він був мостом між небом і землею, бо єднав Бога і людину. Та з часом цей зв’язок обірвався.

Празник Воздвиження Чесного Хреста повертає нас на Голгофу, де у важких муках заради нашого спасіння помер на хресті Спаситель світу – Господь наш Ісус Христос. Та своєю смертю Він переміг зло, гріх і саму смерть. Тому й немає для нас іншої дороги спасіння, крім тієї, яка веде на Голгофу, в кінці якої – смерть, а після – щасливе вічне життя.