З давніх-давен шпага була головним романтичним атрибутом не тільки принца на білому коні, а й будь-якого романтичного мандрівника.

Адже чим ще можна захистити свою честь і чим ще можна пригрозити кривднику? В наш час цю зброю здебільшого використовують не за прямим призначенням. Тим не менш, кількість бажаючих навчитися фехтуванню не зменшується...

Хокеїсти, як відомо – хлопці гарячі. Чого тільки варті ритуальні побоїща фанатів після майже кожного матчу. Однак найважливіша складова цього спорту – не фанати, а люди в шоломах і з ключками. Бо, як відомо, боягузи не грають в хокей. В Україні хокей менш популярний, ніж футбол, але найкращий хокейний воротар всіх часів був українцем. Знайомтеся – Тарас Савчук. Його називали “Ukie” (Юкі) за те, що він пишався Україною.

Чому з молодих талановитих українських спортсменів так рідко виростають олімпійські чемпіони? Скажете, нема умов? Ні, відповідь не зовсім правильна. Львівський тренер Михайло Сташків тренує своїх спортсменів бігати з перешкодами у Стрийському парку Львова (тож, якщо побачите людей з торбинками на ногах, які стрибають калюжами, ямами і лавками – не поспішайте викликати санітарів:).

З лука стріляли всі племена і народи світу. У Африці були знайдені кам’яні наконечники стріл, яким майже 50000 років. Спочатку це робили для полювання, потім – для вбивання собі подібних, а тепер – просто так, для забави. Або для звання олімпійського чемпіона.

Спочатку – про історію. Найперші луки, створені людиною, були, швидше за все, короткими. Вони використовувалися для полювання в лісах.

Навіть якщо спорт, яким ви займаєтеся, і не входить до олімпійських, і навіть якщо ви займаєтеся ним “однією лівою” – це ще не перешкода для того, аби мріяти про лаври чемпіона. Врешті-решт, навички олімпійського переможця – вельми помічна річ, якщо користуватися ними не тільки в спорті, а й в звичайному житті.

Ми вже якось говорили про українських силачів і про те, чим вони займаються до і після “сильної” кар’єри. Цього ж разу наша розмова – з одним з найсильніших чоловіків України і всієї планети, Василем Вірастюком. Щоправда, останнім часом дворазовий володар титулу “Найсильніша людина у світі” здебільшого виступає не як богатир, а як організатор і суддя змагань.

Нещодавно з’явилася нова нагода поговорити про українських шахістів: на Всесвітній шаховій Олімпіаді чоловіча збірна України завоювала золото. Срібло дісталося росіянам, ну а на третьому місці – збірна Ізраїлю. Тож не дивно, що видатний львівський гросмейстер Василь Іванчук повернувся додому із Олімпіади у хорошому настрої… Маестро поділився досвідом переможця з читачами, яких цікавить світ шахів.

(Продовження)

У минулих номерах ми розповіли історію скейтбордингу, підказали, як купити собі дошку, і навіть спробували розтлумачити основи найпопулярніших скейтерських трюків. Цього разу – кілька порад з вуст скейтбордистів зі стажем, котрі із задоволенням поділяться своїм досвідом ламання перших дощок, втікання від міліції та іншими цікавими речами…

(Продовження, поч. у №149)
Представників одного з найтравматичніших видів екстремального спорту завжди можна зустріти на міських вулицях. Іноді це – просто хлопчисько на скейті, а іноді – солідні чоловіки з дипломатами (і теж на скейті), які змінили дорогі мерседеси на панківську дошку з коліщатками. Головне – їздити на цьому транспорті так, щоб не створювати неприємностей собі й іншим.

Представників одного з найтравматичніших видів екстремального спорту завжди можна зустріти на міських вулицях. Іноді це – просто хлопчисько на скейті, а іноді – солідні чоловіки з дипломатами (і теж на скейті), які змінили дорогі мерседеси на панківську дошку з коліщатками. Головне – їздити на цьому транспорті так, щоб не створювати неприємностей собі й іншим.

Що ще може бути привабливішим в літню спеку, ніж бурхлива гірська річка в поєднанні з купою адреналіну? Тільки річка, байдарка і весла. Сплав на найрізноманітніших плавзасобах бурхливими річками заслужено стає одним із найулюбленіших способів активного відпочинку для всіх, хто не боїться виходити з води мокрим. Стрімка течія, пороги і весло в руках – що ще потрібно для повного щастя?

Ми вже вивчили анатомію роликів і навчилися на них стояти. Однак для справжнього ніндзя, тобто справжнього ролера, цих простих махінацій, зрозуміло, зовсім не досить. Тепер спробуємо розібратися, як на цій штуковині їздити, повертати і, звичайно ж, гальмувати - так, аби не лякати стовпи і перехожих своєю непередбачуваністю, і не думати, за що би то вхопитися, аби зупинитися.