Страшне, але до сліз правдиве прислів’я «Українці об’єднуються перед розстрілом». Хоча ні, воно неправдиве! Адже нас вже розстрілюють, масово знищують, Героїв закопують у «братські могили», а ми все не об’єднані… «Стараються» наші політичні лідери нас «об’єднувати» вже майже 24 роки – а ми все не об’єднуємось…

У Стрию придбали другий реанімобіль, освятили його та відправили на Схід України, у зону АТО (район м. Лисичанськ). Обряд освячення здійснив о. Іван Барабаш, настоятель Храму Всіх Святих Українського народу м. Стрия, УГКЦ.

Я, коли дивлюсь на свою онуку, знову і знову дивуюсь природі невпинної еволюції маленької людини, кожного дня, кожної прожитої хвилини. Спочатку дитина починає посміхатись, потім з’являються перші слова, далі виникає трансформація понять та неповторна радість народження нового світу, світосприйняття саме твоєї дитини, нового та чистого сприйняття буденних, на перший погляд, речей. Це – чудо! І це чудо існує до моменту зіткнення чистого початку нового життя зі системою соціальної адаптації до отого надбання людства, правил та моралі, які нищать оте святе та чисте в нашій еволюції свідомості.

Третього січня 2015 року мешканець селища Вершинова Муравійка (Куликівський район, Чернігівська область), Андрій (віком 23 років), був жорстоко побитий групою міліціонерів на чолі із сином місцевого багатія Содулєм Ігорем Володимирович. У результаті побиття, Андрій, робітник місцевої пилорами, отримав струс мозку. Жоден міліціонер, який брав участь у побитті робітника, до сих пір не покараний. Навпаки, матері побитого робітника погрожують розправою.

На ротації гуляв по торговому центру в рідному Івано-Франківську. Люди готуються до свят, всі в метушні, всі в справах, всі з сумками повними продуктів. Підбирають одяг, взуття, дівчата косметику. Всі ж знають, як Новий рік зустрінеш так його і проведеш. Всі хочуть бути гарними, здоровими і щасливими і роблять все для того, щоб свята пройшли максимально вдало…

Від редакції:
Ярослав, боєць добровольчого батальйону «Азов», розповідає про свої враження від війни, військових і волонтерів.

Доброго дня! Прошу надрукувати статтю про допомогу хворій донечці –
Парфенюк Вікторії Миколаївні.

Ми – громада парафії Матері Божої Неустанної Помочі Української Греко-Католицької Церкви Київської області м. Славутич.

До редакції надійшов лист від Владислави Сміщенко-Миронової із Золочева, мами маленької Світланки.

Звертається до вас дирекція Літинського музею ім. Устима Кармалюка, що на Вінниччині. Зараз Україна переживає складний період своєї історії. Події останнього року збурили суспільство і пробудили українську націю.

Тяжкі випробовування прийшли на нашу багатостраждальну землю України. Знову страшний каток війни проходить по нашій країні. Вперше ми бачили це в роки Великої Вітчизняної війни. Вдруге, як не прикро, у східних областях України – Донецькій та Луганській. Знову проливається кров, гинуть мирні мешканці, міста та села в руїнах. Українська армія веде тяжкі бої за звільнення цих областей. Але нашій армії потрібна допомога для закупівлі солдатам і офіцерам сучасних засобів захисту.

Дівчинка змушена боротися за своє життя
Меланія Романюк

Дворічна Меланія Романюк бореться з діагнозом – гепатобластомою (раком печінки).
Страшна звістка прийшла в сім’ю раптово, коли проходили обстеження перед оформленням у садок. УЗД показало наявність обширного новоутворення в печінці.