Чим можна виміряти велич духовної глибини творчості нашого натхненника, такого близького і рідного для кожного з нас, українців, і такого, водночас, неосяжно філософськи-мудрого Тараса Шевченка?
Це і веселки, і громи, і блискавки... З однією із таких веселок зустрілись ми в останню лютневу суботу на виставі чикагського театру “Гомін.” У затишному народному домі ми відчули добру атмосферу старовинної української традиції і злагоди.

21-22 лютого 2011 року у Національному університеті “Львівська політехніка”відбулася Міжнародна науково-практична конференція “Львів для української мови у світі”. Ініціатором та організатором проведення цього заходу виступив Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету “Львівська політехніка”.

“І повіє огонь новий з Холодного Яру”
                                                   Т.Шевченко

Василь Шкляр презентував роман “Залишенець. Чорний Ворон”, який цього року був удостоєний Шевченківської премії.

Книга розповідає про українських повстанців з Холодного Яру, які у 20-ті роки ХХ століття залишилися там для спротиву навіть тоді, коли військове керівництво УНР оголосило про припинення бойових дій і відбуло у еміграцію.

Двічі в одну річку не ввійдеш
                                      Геракліт

Ліна Костенко та видавництво “Либідь” зробили черговий розкішний подарунок шанувальникам поезії – поетично-поліграфічний вишуканий мистецький витвір “Річка Геракліта”.

11 лютого нарешті здійснилася мрія шанувальників гурту “Бумбокс”, які проживають в Чикаго.

В нічному клубі “Petergof” музиканти відіграли 2-годинний концерт, захлиснувши хвилею емоцій своїх фанів. Це, до речі, перші гастролі гурту “Бумбокс” у Північній Америці. Вони розпочалися у Філадельфії, продовжилися в Чикаго, а далі на хлопців чекають Нью-Йорк і Канада.

19-го січня цього року, на сам Йордан, Києво-Могилянська академія провела перший благодійний вечір проекту “РЕСТАВРАЦІЯ”, спрямованого на порятунок 11 історичних і архітектурних пам’яток України, розташованих на території Національного Університету “Києво-Могилянська Академія”.

Символічно, що акція відбулась саме на Водохреща – Свято відновлення життя й віри у майбутнє.

Позаминулого тижня, в той час, як в осередку гриміли Вечорниці, зовсім неподалік у фотостудії, яка нещодавно розпочала роботу, стіни вібрували від інших бітів.

У “DeFranko Photo Studio”, що за адресою 2138 W.Chicago Ave., о 6-ій вечора, зібралася молодь на тусовку під назвою “iFotoguru Event”. Це була унікальна подія, яку я – працівник газети та представник тієї ж молоді – не могла оминути увагою.

“Я завжди був нормальною людиною”, – так починаються “Записки українського самашедшого” – першого роману Ліни Костенко. Як для “самашедшого”, то початок парадоксальний, втім як і вся ця незвичайна книга, яку написала і тепер презентує по Україні прославлена поетеса. Презентації проходять з величезним успіхом. Про одну з них і про книгу загалом спробую розповісти нашим читачам у цьому репортажі.

Проект про вищу освіту (№.7486-1), запропонований Міністром освіти, молоді та спорту України Дмитром Табачником, потерпів поразку 2 лютого 2011 року в парламентські комісії з освіти Верховної Ради України.

Проект Табачника передбачав значні обмеження університетської автономії, академічної свободи, обмежував право розпоряджатися власними бюджетами та містив інші положення, які б вернули Україну до совєтського стилю управління та цензури в освіті.

Людина має три рольові зв’язки: зі своїм Творцем, зі самим собою та з ближнім. Підтримання кожного з них надає сенсу нашому життю.
               Блаженіший Любомир (Гузар)

Глава Української Греко-Католицької Церкви Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Блаженіший Любомир Гузар відзначив десятиліття свого служіння на чолі УГКЦ.

Цього року свято Соборності очікувалося з інтересом, пересторогами, надіями та супроводжувалося суперечливими заявами. Ці складні почуття можна зрозуміти.

З одного боку опозиція намірилася організувати потужні мітинги, чим показати владі масштаб незадоволення її діями. З іншого боку влада, безперечно, готувалася до цього, але що вона у кінцевому підсумку задумала на цей день, залишалося невідомим.

Пригадую своє дитинство, коли на свято Петра і Павла мій старший брат їхав до сусіднього Космача на храмове свято і запитував, що купити мені в подарунок. У мене була одна – єдина відповідь: сирних коників. То був найкращий гостинець. Мова йде про вироби гуцульської сирної пластики, яку можна віднести одночасно як до традиційного гуцульського мистецтва, так і до традиційної гуцульської кухні. У народі їх називають гуцульськими кониками, тому що переважно ліплять саме коней.