Українська діаспора у США має переосмислити свою місію допомоги Батьківщині. Зараз Україна стає де-факто незалежною, а отже, потребує нових підходів та досвіду демократичного суспільства. Як зробити корисною співпрацю українців та діаспорян, в інтерв’ю «Часу і Події» розповів Євген Глібовицький, експерт з довготермінових стратегій.

Належне забезпечення прав і законних інтересів усіх громадян України за кордоном є пріоритетним завданням державної політики у сфері консульських зносин України з іноземними державами.
Виконуючи це завдання, Департамент консульської служби і закордонні дипломатичні установи України (ЗДУ – посольства, генеральні консульства, консульства) діють відповідно до положень Конституції, низки спеціальних законів України та нормативно-правових актів Президента й Уряду України, використовують увесь інструментарій міжнародного права.

У вирі скороплинних подій, що відбуваються в Україні та офіційної реакції на них представників міжнародного співтовариства, все ж простежується одна чітка тенденція: спасіння потопаючого – справа рук самого потопаючого! Це не означає, що ми залишились один на один з бідою під назвою путінська Росія, це означає, що від нас чекають більш рішучих дій та політичної волі стосовно відсічі агресора.

Терези хитких стосунків між Росією та Україною ось-ось можуть переважити у бік збройного конфлікту. Втім, навіть без прямого вторгнення Росія активно продовжує розхитувати і без того складну ситуацію на Сході, погрожуючи ввести на територію України т. зв. миротворчі війська.

Нова українська влада, на жаль, не мала часу ні на навчання, ні на помилки. З вогню та в полум’я. Ще не обмивши кров на Майдані, Україна потрапила у міцні лещата російського «брата». Було багато поразок. Але чи не прийшов час для перемог?

Бути поетом – це великий Дар. Мар’яна Савка, одна з колишніх Усамітнених Графоманок, авторка вишуканої зрілої поезії, зовсім несподівано знайшла себе в іншій іпостасі. Іпостасі видавця. Її дітище, виплекане з любов’ю, за понад 12 років переросло у поважне львівське «Видавництво Старого Лева».

Ситуація навколо російсько-українських взаємин, які зараз далекі від добросусідських, не могли не вплинути на економічне становище України. Як і впровадження антикризових заходів та складні «па» гривні, яка без підтримки Нацбанку почувається вкрай незатишно у «вільному плаванні».

Пом’яни, Господи, Батьківщину нашу – Україну, даруй побожність народові нашому і пошли нам богобоязних керманичів держави...
(із молитви за живих)

Ось і настав час Великого посту, коли кожен християнин прагне досягнути духовного та тілесного очищення. Таке очищення можна отримати тільки через молитву та піст, які дають оту могутню живильну силу душі.

Ситуація довкола Криму розвивається надзвичайно швидко. «Час і Події» звернулися до експерта, військового журналіста, координатора групи «Інформаційний опір», підполковника запасу ЗС України Юрія Каріна з проханням прокоментувати ймовірні шляхи вирішення проблеми.

27 березня Україна скликає офіційне засідання Генеральної асамблеї ООН.

Він міг би екранізувати лише одного «Мамая» і більше нічого не знімати. Бо дума народу втілилася у степи і манила ними, кликала, пахнула димом і різнотрав’ям, кров’ю і потом, нагадувала, звідкіля ми родом і якого почину… Він міг би стати відомим співаком, бо свого часу, ще дитиною, співав перед Іоанном Павлом ІІ. Або успішним гонщиком, бо швидкість любила його. Але став кінорежисером.

Кореспондент Євроньюз Штефан Ґробе поспілкувався зі Збіґнєвом Бжезинські, американським політологом та соціологом польського походження, важливою фігурою у зовнішньополітичних колах Вашингтона, колишнім радником з національної безпеки президента США Джиммі Картера. Автор багатьох книг та викладач у Центрі стратегічних та міжнародних досліджень, 85-річний Бжезинські залишається одним з найбільш шанованих геостратегічних мислителів нашого часу.

Мирослав Дочинець довго йшов до свого читача і до свого Шевченка. Неймовірні завихрення долі, але письменник таки знайшов – і читача, і Шевченка. Читач повірив його словам, його правді. Про автора «Вічника», яким він навічно вписав своє ім’я на скрижалях літератури, можна говорити по-різному. Але той, хто його читав, або повірить його іскрі назавжди, або так і не загориться його словом. Бо у кожного своя дорога до Істини.