Генеральний директор власної фірми «Львівські сувеніри» Олександр Єкімовських - справжнісінький винахідник. Каже, що якби народився на кілька століть раніше - був би фальшивомонетником. Втім, на винахідника він більше схожий :) Говорить швидко, завжди має купу ідей, проектів та планів їх втілення, а самі ці ідеї та рішення приходять до нього, як і годиться, уві сні. Він по-своєму дивиться на світ і помічає те, на що інші не звертають уваги - і не лише у технічній сфері.

Більшість чоловіків не виносять активного вторгнення коханих жінок в особисте життя, особливо, стеження: перевірки кишень, прослуховування телефонних дзвінків, вимоги звітів «де був?». Нерідко затримки коханого після роботи і відчужений погляд пов’язані з простим бажанням побути наодинці з самим собою. Замість докорів спробуй відповісти тим же: затримайся на роботі, у подруги, в магазині або придумай що-небудь оригінальне.

Кажуть, смак кохання можна відчути лише при максимальному зближенні. Але обставини часто бувають сильніші від людини. Що ж відбудеться із стосунками, якщо відстань зашкалить за піонерську?

Як тільки-но на обрії вже сформованих стосунків з'являється необхідність фактичного розриву, здавалося б, ненадовго, гамлетівська п'явка "бути чи не бути" впивається в мозок і безперестанку гризе сумління, довіру і, нарешті, самі почуття.

Досить часто ми потрапляємо у неприємну ситуацію, коли виявляється, що ми вже не на першому місці для свого коханого, а між нами з'явилася суперниця, яка поки ще не остаточно, але вже на вірному шляху до повного підкорення колись такого вірного вам чоловіка. Як діяти у такій ситуації, певно не знає ніхто, але людство, і жіноча половина його, зокрема, протягом усієї історії розвитку стосунків виробило три основних методи вирішення цієї проблеми. Яким із них користуватися вам і чи користуватися взагалі, вирішувати лише вам.

Що об'єднує сіру мишку, що завжди відмовчується на виробничих нарадах, і зовні вельми самовпевнену молоду людину, що вічно лізе на рожен? Здавалося б, нічого спільного немає і бути не може. А тим часом, спільне є, і ім'я йому - занижена самооцінка. Це вона примушує відсиджуватися в кутку: мовляв, моя думка нічого не значить, я людина маленька. Це вона, навпаки, примушує надмірно, до карикатурності, демонструвати свою значущість. Це вона заважає досягати бажаного, не дає реалізуватися здібностям, отруює життя.

Вечори «Для тих, кому за...» давно вже замінили інтернет-сайти знайомств.

Заходжу якось на одну з таких електронних свах. А тута, як казав Райкін... Прямо нині на сайті - 35 572 чоловіки, які прагнуть спілкуватися негайно. З них 6 748 готові зустрітися цього тижня.

1 473 163 фото. А користувачів, користувачів - 8 888 621! Вважай, уся Москва, не враховуючи гостей столиці...

Авантюрна розповідь про неймовірні морські пригоди та екзотичні береги, розказана українським мандрівником, котрий не хотів повертатися додому

Такі розповіді на дорозі не валяються. І тому нам би дуже хотілося, аби ви її прочитали. Оскільки пережита і розказана вона хлопчиною, котрий, мабуть, міг б вважатися типовим представником певної категорії молодих людей свого часу. Тих нерозважливих сміливців, котрих у минулому столітті називали романтиками, а у цьому - вважають божевільними. Тих безоглядних, котрі чомусь не бояться покалічити свої душі об гострі кути реальності, і кидають свої юні долі у м'ясорубку життя, не задумуючись ні на мить.

Попри все різноманіття голосів - найкращими піснями для мільйонів українців були і будуть пісні Ніни Матвієнко. Можна було би довго задумуватися про те, яким би було її місце в світовій пісенній культурі, якби українська держава таки вміла шанувати і дбати про свої таланти. Зрозуміло, колись наші чиновники і цього навчаться - не може ж дурість бути вічною - однак це буде колись. А роки - йдуть, і навіть найпрекрасніший голос не гарантує людині вічної молодості. Днями Ніні Матвієнко виповнилося 60 років. З цього приводу пропонуємо Вам підбірку з кількох інтерв'ю із самою Ніною Митрофанівною, а також - роздуми про неї - і про українську культуру політолога Андрія Окари.

Коли співає Ніна Матвієнко, хочеться плакати. Навіть якщо співає веселих пісень. І не тому, що співає жалібно, а тому, що відчуваєш: після неї - порожнеча.

Будуть збирачі фольклору, будуть доктори філологічних наук та мистецтвознавства з фольклористики, будуть виконавці та стилізатори народних пісень. Але не буде природних носіїв.

Зараз нами керують інваліди - духовні та розумові. І у інформаційному просторі завдають тон інваліди. Мало того - нас вони прагнуть зробити такими самими вбогими, якими є самі. Після дискусії про Шевченківську премію, що ми її провели у одному зі столичних клубів, вдалося підслухати цікавий відгук одної з відвідувачок: «Наступного разу треба теж піти. Бо від теперішнього життя тупієш. А тут навіть якісь думки в голові заворушилися».

Олександр Власюк, більш відомий широкому колу української громади як Лірник Сашко - особистість, яка поволі стає казковою. Його аудіоказки - особливо сторінка в українській літературі. Це той світ, де билина про Іллю Муромця може повільно перелитися в байку про Верховну Раду і потім повернутися назад - до справжньої билини. Це експромт, це диски з насиченим звукорядом, це оповіді, які не соромляться слухати всі - від найменших дітей до найсерйозніших дорослих.

Позбуваємося балакучості

Якщо ти ну дуже любиш поговорити, але це приносить тобі клопіт (наприклад, подруга перестала дзвонити і ти розумієш, що причина в тому, що їй просто немає місця поряд з тобою, їй і слова вставити не можна; або ж друг попався якийсь мовчун, а ти все «затикаєш» паузи своїми розмовами), доведеться дотримуватися певних правил спілкування. По-перше, змирися з тим, що, не дивлячись на те, що тобі є що сказати, і ти впевнена, що це цікаво, іншому теж напевно є про що розповісти. Витримуй паузи після своїх висловів. Чекай реакції на сказане тобою.