Здавалося б, все добре. Ви подобаєтеся одне одному, ваші розмови можуть тривати годинами, ваші ночі - просто свято життя. А от про заміжжя він навіть чути не хоче - в кращому разі погоджується повторити подвиг Укупника і з'їсти свій паспорт перед місцем реєстрації шлюбів. Одно слово, вкорінений холостяк... Йому за 30 чи, скоріше, добре за 30, і він ніколи не був одружений та не мав тривалих стосунків з жінками. Сьогодні це нерідко впевнений в собі красунчик, в якого все гаразд і з кар'єрою, і з грошима, і з самооцінкою. А як щодо особистого життя?

Здається, цього просто не буває - от він піде, і життя закінчиться. Однак якщо згадати ще кількох ваших колишніх коханих і скрупульозно проаналізувати цю інформацію, ви неодмінно дійдете до висновку: життя після кохання таки є. Більше того, воно може бути цілком щасливим, захоплюючим і цікавим, більше того, в ньому навіть може початися нове кохання. Залишається лише кілька дрібниць - пережити той час, коли старе кохання остаточно скінчиться і почнеться це нове життя...

У цих двох слів багато спільного, але одна велика різниця - кохання трапляється рідко, але лишається надовго, натомість із закоханістю все геть навпаки. І все це було б терпимо, якби можна було б ці явища отак відразу відрізнити одне від одного. Подумайте, чи є різниця між любов'ю і закоханістю? У любові і закоханості 3 спільних «вихідних» прояви: пристрасть, близькість і надзвичайні емоції.

Малювання - справа не проста. До справжнього художника образи приходять самі, і навіть якось їх змінити - не так вже й просто. Однак до деяких художників приходить не просто образи - до них приходять ікони. І, що цікаво, такі художники впевнені, що малювати, і до того ж, талановито, може кожна людина. Просто для того, щоб ікона намалювалася, до художника має прийти ангел....

Минулий рік, особливо друга його половина, для багатьох християн був просто вражаючим. Надзвичайно велика купа громадян на фоні фінансової кризи раптом згадала про віру і духовність. Проповіді Папи Римського стали мелькати в новинах нарівні з промовами політиків. І навіть у швидкісному експресі Київ-Львів поруч мене сиділа дівчина, котра читала в «The Financial Times» статтю «Для чого це все?», автор якої розмірковував про роль віри і релігії у сучасному світі.

Новий рік - чудова нагода почати все спочатку. Дехто кидає палити, бавитися в комп'ютерні забавки чи «зависати» в магазинах. Ну а для інших 1 січня - чудовий шанс почати особисте життя спочатку. І якщо так і справді сталося, і ви - молода, красива і самотня, - роздумуєте над пошуком нового партнера, вам обов'язково треба знати, як цей новий партнер не повинен виглядати. Отже, чоловіки, від яких слід триматися подалі.

З того часу, як в книжкові магазини потрапила книжка Клівленда Еморі «Кіт на Різдво», котра розповідає про взаємини розлученого чоловіка і самотнього кота, розлучені чоловіки отримали індульгенцію якщо не у всіх, то хоча б у половини шанувальниць котячого племені. Однак звичка дивитися на розлучених чоловіків скоса все ще залишилася.....

Біла сукня, як відомо, за народними традиціями має бути ідеєю-фікс кожної особи жіночого роду ледь не з самісінького народження. Однак значна частина дівчат згодом чи то навмисне, чи то ненароком, з цієї тенденції вибиваються: ніби й розумна, і красива, і готувати вміє - а з чоловіками не склалося... Навіть якщо персонально тебе в даний момент ця справа не стосується, не поспішайте перегортати сторінку: виховувати вміння створювати сім'ю в дитини справді варто з перших років життя. Ну а якщо біла сукня вперто ухиляється саме тебе - отже, час займатися самовихованням :)

Колись мій знайомий оптимістично доводив: «Ні, ну і що поганого в самотності? Студентів нема, гопників нема, лафа»... Такий повністю чоловічий погляд на самотність, загалом, правильний, однак неповний. Особливо якщо ви - дівчина, і самотність підкралася зовсім несподівано. Аби виправити явну несправедливість, журнал Forbes, відомий різноманітними рейтингами, надрукував рейтинг 10 переваг вільної жінки.

Вони лякають пенсіонерів і дивують маленьких дітей. Вони носять чорний одяг і гуляють по старих цвинтарях, захоплюючись вишуканою архітектурою. Вони можуть бути схожими на ангелів, демонів, привидів, вампірів, трупів, але тільки не на звичайних людей. Вони не потенційні клієнти «психушок» і не актори, що забули перевдягнутись. Вони називають себе готами.

В житті Юрко Покальчук навряд чи скидався на видатного письменника і відомого перекладача, котрому «за статусом» належить дерти носа. «Пако де Юрко», як його називали друзі і знайомі, був автором перших українських еротичних повістей - і разом з тим другом «шпани» як за місцем проживання, так і в українських колоніях для неповнолітніх. Особисто в мене вже років з 10 на видному місці лежать дві його книги - вірші і маленький збірничок ще менших ессеїв.

У Спілці письменників України Юрія Покальчука колись називали "розкольником". Усе почалося в другій половині 90-х років, коли зі Спілки виокремилася Асоціація українських письменників (АУП). Юрко був її першим президентом. Членами Асоціації керувало не лише бажання писати цікаво й по-новому. Вони прагнули порвати з тоталітарним минулим СПУ, котра виникла свого часу в результаті примусового об'єднання письменників України в підконтрольну тоталітарному режиму організацію. А ще - пожвавити літературний процес в Україні.