Над питанням “куди поділися справжні чоловіки” задумується ледь не кожна друга (а то й кожна) панянка у віці “заміж пора”. Однак далеко не кожна мама хлопчика задумується над тим, як виховати справжнього чоловіка. Натомість ледь не кожна друга плачеться: “Ой, мій хлопчик – такий чомусь несамостійний”… Пропонуємо вам одну з багатьох дієвих інструкцій для виховання справжнього чоловіка.

Під час вагітності часто виникають неприємні відчуття в попереку і біля ребер. Це трапляється через те, що росте животик, і зміщується центр ваги. Навантаження на зв’язки зростає. Займаючись аквааеробікою, вам вдасться зняти неприємні відчуття. Такі заняття, до того ж, допоможуть уникнути розтяжок, зайвої ваги і безсоння.

Те, що люди поділяються на “праворуких” і “ліворуких”, багато хто з батьків дізнається тільки тоді, коли їхня дитина починає все робити лівою рукою. Раніше всіх таких дітей перевчали в обов’язковому порядку. Тепер вчителі не такі вимогливі, і маленьким лівшам не доводиться мучитися. Однак батьки зобов’язані знати: ліва рука – не єдина відмінність їхньої дитини від інших дітей. Ліворукість – це ще й певні особливості мислення.

З народженням первістка в сім’ї завжди відбувається переформатування стосунків. Не один чоловік скаржився на те, що дружина приділяє тепер всю увагу дитині. І не одна мама скаржиться на те, що чоловік їй зовсім не допомагає з дитиною, і вона повністю вибивається з сил. Саме ці обставини часто стають причиною розлучення. Втім, відомий лікар-педіатр Євгеній Комаровський вважає, що з цими клопотами можна легко дати раду.

Найпоширеніший різновид української бабусі – людина, яка мріє, аби діти їли багато-багато, та ще й часто. Іноді малих просто не випускають з-за столу, поки все не з’їдять. Частенько така ж мрія з’являється і в молодих батьків, які геть забувають своє дитинство і з усіх сил намагаються нагодувати чадо чимпобільше. На жаль, якщо цю мрію вдається реалізувати, і дитина навіть не пручається, то…

Син мого знайомого слово “М’яв!” вивчив набагато раніше, ніж решту слів, і тривалий час вітав ним не тільки батьків а й домашніх мишок та хом’ячків, від чого останні почували себе трошки незручно. Тим не менш, малий виріс не тільки балакучим, а й навдивовижу врівноваженим і оптимістичним хлопцем. Адже для розвитку дитини домашні улюбленці значать так само багато, як і решта родини.

Значну частину пацієнтів психоаналітика становлять люди, які не вміють цінувати своїх поразок. Для них головне – перемога, і вже навіть якщо цю перемогу довелося розділити з кимось іншим, в них падає настрій. Вони не лише не вміють цінувати свої поразки, а й не здогадуються, що, як казав Суворов, іноді щоб виграти війну, необхідно програти битву. Для того, щоб ваше маля не поповнило в майбутньому коло заручників перемоги, варто вчити його сприймати свою поразку гідно і з розумінням.

“Я не хочу спати”– один з найпопулярніших протестів громадян у віці до 10 років. Іноді для того, аби вкласти дитину, достатньо буде з нею півгодини “подуріти” й побавитися – після фізичних навантажень сон приходить набагато легше. Однак іноді ці дитячі протести є тривожним сигналом… Про це розповідає лікар-педіатр Євгеній Комаровский.

Домашні тирани – це такі істоти, які трапляються ледь не в кожній сім’ї. Комусь не дає жити свекруха, когось жінка (чоловік) ревнує “до стовпа”, або дитина раз у раз вимагає дорогі речі, маніпулюючи бажанням батьків ощасливити своє чадо. Деспотом, що псує життя родині, може бути і мале, і старе. Однак і в тому, й в іншому випадку порятунок є!

Що може бути краще, ніж казочка, прочитана мамою на ніч? Тільки казочка, розказана мамою “з пам’яті” чи з власної уяви. Однак запас сюжетів у власній уяві рано чи пізно закінчується, а у книжок є ще одна перевага – красиві малюнки. І навіть не думайте про те, що в мультфільмах малюнки ще кращі. Якщо ви спробуєте замінити мультфільмом вечірню казочку, то через кілька років можете виявити, що дитина звертає більше уваги на телевізор, ніж на ваші слова.

Класика жанру – це коли дитя в магазині падає на підлогу, тупцяє ніжками-ручками і кричить на весь голос, відстоюючи свою позицію.

Ця ж проблема, тільки з іншого боку – коли вже доросла людина не наважується ні попросити щось, ні запропонувати свою допомогу. Або ж вигадує сім мішків гречаної вовни, замість того, щоб прямим текстом попросити щось в рідної людини.

Останнім часом розлучення стало доволі звичною річчю: чимало молодят вважають що якщо стосунки не склалися, то набагато простіше їх розірвати, ніж «копати вглиб» і спробувати зрозуміти кохану людину. Та якщо для дорослої людини забути екс-чоловіка (дружину) – цілком посильне завдання, то з дітьми справа зовсім інакша. Особливо якщо тато живе у сусідньому будинку.