Зазвичай молоді батьки переживають дві майже обов'язкові стадії батьківства: спочатку вони несамовито чекають, поки дитина заговорить, потім так само несамовито думають, що зробити, щоб вона хоч на хвильку змовкла. І то добре, якби маля собі тихенько щось буркотіло - а воно ж прагне до діалогу! І то не просто прагне, а вимагає від тебе відповіді на цілу купу питань, над половиною з яких безуспішно сушили голови провідні мізки людства. Приготуйтеся, шановні батьки, у вас попереду маса цікавих відкриттів.

 

Прикмети і забобони на тему вагітності та пологів передаються з покоління в покоління. Інколи вони виглядають досить безглуздими, однак частка правди в них є. Пропонуємо вам думку гінекологів про 11 найпоширеніших міфів про пологи.

Більшість з міфів доволі безглузді: раніше майбутня мама не могла розраховувати на кваліфіковану медичну допомогу і сучасне обладнання. От і вигадували різні прикмети, щоб пологи були легкими і народилася здорова дитина. Але цікаво, що деякі з цих забобонів дійсно не позбавлені сенсу.

Мода на лікування дитячої гіперактивності докотилася і до України. Що тішить - що на цю моду активно реагують мами тих самих дітей, котрих зібралися лікувати шановані пани "дохтори". І реагують цілком тверезо. Є надія, що нащадкам тих козаків, які, самі розумієте, були не просто гіперактивними, а просто гіпер-гіперактивними (особливо на фоні турків, теж доволі непосидючих), не доведеться ковтати пігулки....

На жаль, вміння слухати не належить до поширених людських звичок. Здебільшого ми не вслухаємося навіть у власні слова, що вже там казати про слова співрозмовника. Особливо якщо цим співрозмовником є наша дитина. Ми навіть не задумуємося, що реакція на наші слова у дитяти може бути зовсім не такою, як ми очікуємо. Втім, слухати і себе, і дітисько все ж таки можна навчитися: хоча б для того, аби потім не гризти лікті, примовляючи "здається, хороших батьків з нас не вийшло"...

"Не зійшлися характерами" - це, як відомо, одна з найпоширеніших причин розлучень. Однак від чоловіка чи дружини у випадку значної різниці темпераментів втекти можна, а от від дитини - практично неможливо. Особливо якщо дитина - холерик:) Втім, від дітей з іншим темпераментом втікати не треба, дітей треба виховувати. Отже, особливості виховання малечі з врахуванням темпераменту.

У житті темперамент в "чистому вигляді" зустрічається рідко.

Швидше за все, ви все життя прожили, не знаючи, що батьки бувають «актуалізованими» і «маніпулятивними». В цьому нема нічого поганого - саме час заповнити цю прогалину у знаннях. Американський психолог Еверетт Шостром досить непогано аргументує свій поділ батьків на тих та інших. До того ж, його читачам відразу стає зрозуміло, що бути «актуалізованим» батьком (чи мамою) для свого дитяти набагато краще.

Згадайте, скільки разів ви чули про те, що чоловіки в нашому світі перевелися. На це багато хто нарікає, однак мало хто береться за таку поважну справу - виховання з хлопчика справжнього чоловіка. Звичайно, це важка і довга справа, однак іншого способу збільшити кількість справжніх чоловіків на планеті не існує...

Виховувати хлопчиків - справа досить важка. Дедалі частіше чути думку, що дівчаток виховувати легше.

Визначити характер дитини в юному віці - справа не проста. Звичайно, крім тих випадків, коли маля той характер виказує ще з пелюшок, не встаючи з колиски. Однак і тоді у батьків може вийти «осічка» - було малим хуліганом, а виросло фантазером і мрійником. Допомогти у розпізнаванні рис характеру вашого чада може методика «Кольорові діти». За кольорами, які дитина найчастіше використовує у малюнках, можна не лише визначити характер дитини, а й спрогнозувати, якою вона виросте.

Попри всю недосконалість цього світу, досконалі й неперевершені Леді існують - це відомо всім, хто хоча б краєм вуха чув про Мері Попінс. Але, як то не дивно, здебільшого вони не спускаються з неба на парасольці - для того, щоб на світі з'явилася чергова справжня Леді, її треба виховати. А це вже - цілком реальна справа, до того ж, справа рук батьків. Отже, як виховують справжню Леді...

Юна леді... Красиво звучить. Приємно, коли про вашу любу донечку будуть говорити, що вона справжня леді.

Як мінімум половина малюків-одинаків хоч раз, але просили в мами й тата братика або сестричку. І як мінімум половина з тих, у кого це бажання здійснилося, хоч раз, але встигли про це пожалкувати:). В житті трапляється чимало прикладів, коли чужі люди стають набагато ближчими, ніж рідні брати і сестри. І якщо ви не хочете, щоб таке ж саме сталося з вашими дітьми - пора брати справу в свої руки. Особливо якщо дітей у вас ще немає і ви тільки збираєтеся про це задуматися у найближчі кілька років...

Чи існують на білому світі такі брати і сестри, які ніколи не б'ються і навіть не сваряться?

В останні роки розлучення стали настільки популярними, що на них дивляться, як на звичну процедуру. І зазвичай забувають, що в таких випадках є ще й третя сторона - діти. Іноді, звичайно, впадають в іншу крайність - терплять сварки чи й бійки в сім'ї, бо "дитині потрібен тато (мама)", однак це - тема іншої розмови. Цього разу поговорімо про те, як допомогти дитині, коли справа дійшла до розлучення.

Ви розлучаєтеся, а ваша дитина в цей час проживає найскладнішу гамму почуттів: від ненависті до повної апатії. Не залишайте малюка віч-на-віч з його переживаннями! Допоможіть йому зрозуміти головне: щоб не трапилося, мама і тато, як і раніше, його люблять.</</a>

Знаєте стару дитячу загадку: навіщо дитині дві руки? Щоб однією триматися за мамину, другою - за татову руку. Про це частенько забувають панянки, котрі частенько ще в підлітковому віці вирішують народити дитину "для себе", а чоловіка відтак можна і не заводити. Так само про це забувають і чоловіки, котрі стають татами - і зовсім забувають про те, що з цього моменту в його житті відкривається новий вимір. Що якими б не були його стосунки з мамою його дітей, але відтепер є в житті хтось, кому життєво необхідно триматися за татову руку.