Події довкола війни Росії проти України цього тижня розгортаються так швидко, що ледве встигай відстежувати. За цим виром лишився майже непомітним невеличкий, але дуже визначний момент війни – в Азовському морі.

Ми неодноразово писали і про «танці з бубном» котрі витанцьовували представники української влади з офіційними делегаціями з РФ довкола Азовського моря під лозунгом «без таких танців українцям не дадуть ловити рибу» (https://www.chasipodii.net/article/21652/), і про те, як після тих танців російська влада без жодних особливих роздумів ловила на вудку українських рибалок і садила їх за грати на кілька місяців (https://www.chasipodii.net/article/22762/).

На жаль, історія триває – в тому сенсі, що рибалкам таки треба десь ловити рибу, а розминутися з росіянами в Азовському морі в наш час стало фактично нереально – дуже вже воно тепер затісне. І жодні «квоти на вилов риби», підписані з Росією, не допомагають – мабуть тут вже було б доречніше говорити про «квоти на вилов рибалок»…

От і знов – наприкінці минулого тижня, 15 лютого, співробітники прикордонного управління ФСБ РФ захопили в Азовському морі чотирьох українських рибалок, які проживають в с. Райнівка, Приморського району, Запорізької області. І того ж таки 15 лютого Керченський міський «суд» заарештував їх на 10 діб «за незаконний вилов риби».

Тут, до слова, і виявилося, що Держприкордонслужба наразі вже проводить профілактичну роботу з власниками плавзасобів, попереджуючи їх що «фактично вони можуть стати об’єктами впливу в подальшому Росії на Україну».

Це, звісно, добре, що українська влада хоча б попереджує громадян про небезпеку, котра чигає на них на морі. Але було б ліпше, якби та влада могла би ще й захищати права своїх громадян… І їхнє право на рибу – теж.

Про затримання в Україні стало відомо лише 17 лютого.

Особи рибалок встановили не відразу. Цілком звичайні люди, наймолодшому — 19 років.

«З’ясували деякі деталі цього інциденту, а саме: вихід в море було здійснено 14 лютого 2020 року на промисловому катері «Стріла» з села Райнівка Приморського району Запорізької області. Точні дані українських рибалок: Гога Сергій Іванович 17.01.1989 р. н. (неодружений, мешканець с. Райнівка); Іванов Олексій Степанович 03.12.2000 р. н. (неодружений, мешканець с. Райнівка, має лежачу хвору матір після інсульту); Тюркеджи Василь Олександрович, 14.10.1992 р. н. (неодружений, мешканець с. Райнівка); Тєрєхов Максим Олександрович, 21.12.1980 (мешканець міста Мелітополь, одружений, має доньку)», - повідомив народний депутат України Павло Мельник на своїй сторінці у Facebook.

Уповноважений ВР з прав людини Людмила Денісова звернулась до уповноваженого з прав людини в РФ Тетяни Москалькової з вимогою надати офіційні дані стосовно затриманих громадян України, зокрема, їхні повні анкетні дані, підстави затримання та процесуальний статус, а також перевірити дотримання прав затриманих громадян України на належне утримання, справедливий суд та захист.

18 лютого з вимогою звільнити українських рибалок до Росії звернувся посол США при ОБСЄ Джеймс Гілмор. Під час пресконференції він відзначив, що такі дії російської сторони свідчать про спроби захоплення і повного контролю над Азовським морем та недопущення українців до його вод, що є неприйнятним і суперечить міжнародному праву.

Поки що росіяни офіційно оголосили про затримання рибалок на 10 діб. Принаймні, будемо сподіватися, що й справді на 10 діб – а не на кілька місяців.

Але висновки експертів наразі не дуже втішні.

Вже знайомий нашим читачам професор Борис Бабін, котрий працював представником президента України в Автономній Республіці Крим з 17.08.2017 по 2.12.2018, а з серпня 2019 року був призначений радником Секретаря РНБО — і майже відразу звільнений (на його місце і було призначено пана Сергія Сивохо – але це вже інша окрема історія) виявив, що до цілковитої халепи, в котру вже потрапили – і потраплятимуть українські рибалки, має стосунок вже неодноразово згадане нами Держрибагенство, і навіть наш МЗС.

«Поточна ситуація з викраденням чотирьох українських рибалок на Азові є далекою до завершення, але вже можна сказати наступне. Наш доблесний МЗС вчора висунув з цього питання формальні вимоги росіянам, про що радісно звітував публічно. Але раніше, в листопаді 2019 р., той самий МЗС… сприяв протиправному підписанню Протоколу XXXI сесії Російсько-Української Комісії з питань рибальства в Азовському морі (на 2020 рік). І саме на пункт 7.2.6 цього протоколу посилався на відео допиту капітана українського малого судна представник окупантів. Хоча насправді цей припис лунає так «Забороняється промисел піленгаса і камбали-калкан з використанням будь-яких сіток ... в районах і в терміни, передбачені заходами регулювання для промислу цих об’єктів.» Тобто насправді ловити камбалу на Азові МОЖНА. Але Держрибагентство відповідні райони та терміни лову на 2020 р. після підписання Протоколу НЕ ВСТАНОВИЛО. Чим формально зробило «бракон`єрами» й захоплений екіпаж з Приморського району.

Більше того, якщо уважно передивитися весь цей документ, то знайдемо багато цікавого. Для прикладу - у Додатку VIII до Протоколу, що визначає порядок здійснення контролю за рибальством з боку рибнагляду та прикордонників обох азовських держав. Зокрема - у його п. 9, за яким «за відсутності документів або неможливості встановлення приналежності судна, для з’ясування всіх обставин судно-порушник конвоюється в найближчий порт держави Сторони, що розкрила порушення, з обов’язковим сповіщенням прикордонної, митної служб і адміністрацій портів».

Тобто у цій нормі Україна сама, добровільно, погодилася на те, щоб росіяни «мали право» викрадати з акваторії Азову будь-яке судно, де раптово при огляді «пропали документи», для прикладу, випали за борт. І доставляти це судно росіяни стануть не в Єйськ чи Таганрог, а саме в окуповану Керч, на територію безправ`я. Раніше, до 2020 р., такої норми у попередніх протоколах НЕ БУЛО, офіційний дозвіл росіянам на піратство ми надали, мабуть, уперше з 1993 р.

Також Протокол на 2020 р. вже ніяк не згадує про надання росіянами квот на вилов риби кримським рибалкам. Нібито такого немає. Забули, проїхали, поділили, занесли. Є лише натяки про ризики для галузі від Керченського мосту та про прямі порушення росіянами умов Угоди 1993 р. через перекриття акваторій Азову. На що росіяни у Протоколі посилають усіх ... в Гаагу - мовляв, «хлопці, якщо щось не до вподоби, то йдіть там далі з нами судитися». Більш того, у Протоколі росіяни ставлять цинічно-гумористичне питання - чому наші рибалки концентрують лов між Маріуполем та Бердянськом. Насправді це єдина зона, де росіяни (поки що) фактично дозволяють нам ловити рибу, але у Протоколі такого, звісно, ніхто у відповідь не написав.

Ну й найбрутальнішим у цьому Протоколі є те, що комісія, яка його підписала, формально складалася... з двох осіб (не усім навіть у Держрибі цікаві, мабуть, стали перспективи пояснювати слідчим питання особливостей державної зради). Але найсумніше насправді інше. Бо «батько-засновник» цього процесу, великий друг російського регістру судноплавства, патрон спільного з окупантами рибальського бізнесу сьогодні з найвищим балом пройшов конкурс на голову Морської адміністрації України. Бо успішний остаточний розвал рибальського флоту вороги України хочуть перенести й на флот вантажний. Для чого є перевірені підконтрольні схематозники з величезним досвідом...»

(ФБ-сторінка Бориса Бабіна)

Як бачимо, справи вкрай кепські. Виходить, ми ж самі собі і заборонили фактично ловити рибу в Азовському морі – і дозволили росіянам ловити наших рибалок в необмежених кількостях з допомогою простого жесту викидання документів у вільне плавання.

Щоправда, зробили ми це руками українських зрадників, але кого така новина втішить? Так само, як і та новина, що почався і успішно тривав процес фактичної відмови від рибальства на Азові за попередньої влади, і далі успішно триває за влади чинної.

І має цілком чіткі перспективи тривати ще довго. І єдиний шанс спинити цей процес – це влаштувати гучний галас на цю тему у всіх можливих соцмережах, включно з приватними посиденьками дипломатів цілої планети. Тоді є шанс принаймні хоча б на те, що наші українські зрадники отримають добре просоленою лозиною по своїх довгих загребущих рученятах.

А рученята там дуже і дуже загребущі. Окрім грошей, котрі безпосередньо, найімовірніше, було отримано за сам факт підписання таких «протоколів», існує, як вказує той же таки Бабін, «неофіційна доплата», котру Держрибагентство отримує від рибалок, які хочуть жити та годувати власні родини, за неофіційний дозвіл на рибальство.

І тут якраз існує тісна співпраця між українським Держрибагентством та їхніми російськими колегами. Кажуть, рибалок, котрі «занесли», і ФСБ РФ не бачить, і документи їхні в море не летять, і риба в них не ловиться, а сама в човен застрибує…

А от тим рибалкам, котрі «заносити» не хочуть, чомусь не щастить.

Ще більше не щастить тим рибалкам, котрі наважилися їздити на парламентські комітети розказувати про корупційні та диверсійні схеми взаємодії посадовців України та РФ.

Більше того, кажуть, ті ж рибалки також відмовилися у листопаді їхати в Бердянськ утворювати масовку для захисту «від бандерівців та кримських татар сесії україно-російської комісії з рибальства». Шкода, звісно, що на сесію такої чудової комісії двох братських країн так тоді ніхто і не напав – а така була гарна нагода…

Тепер, як бачимо, колишній керманич Держрибагентства пішов на підвищення – попри сумнівні сесії з російськими колегами, ще більш сумнівні протоколи, і навіть попри те, що новина про акцію арешту росіянами українських рибалок вже облетіла весь світ.

Щоправда, росіяни вже за кілька днів «підкинули» світові нових тем для обговорення і обурення, і то на найвищих рівнях.

І дуже ймовірно, що новина про чотирьох необачних рибалок, котрі не занесли хабар – і попливли ловити рибу, тихцем загубиться. А автори сумного (а точніше – жалюгідного!) становища українців в Азовському морі будуть і далі займатися тим, до чого найбільш схильні їхні загребущі рученята.

Але – в нас є шанси на щасливий кінець чи то думи, чи то казки про Азовську рибку. І цих шансів навіть два.

Перший – те, що громадськість нарешті роздивиться, чим загрожує Україні історія дрібної рибки – і підніме широкомасштабний ґвалт. Що, як то не дивно, цілком можливо.

І другий, трохи менш ймовірний – що Україна таки доведе на міжнародному рівні, що угода з Росією про статус Азовського моря втратила чинність, і то вже давно.

Далі Україна може запросити до своїх вод Азовського моря американські військові кораблі…

А тоді то вже буде зовсім інша історія, інша казка – і з зовсім іншим закінченням…