Котик і півник

Бу-ли со-бі ко-тик і пів-ник та й по-бра-та-ли-ся. От ко-ти-ко-ві

тре-ба йти по дро-ва, він і ка-же пів-ни-ко-ві:

- Сядь же ти, пів-ни-ку, на пе-чі та їж ка-ла-чі, а я пі-ду по дро-ва, та як при-йде ли-сич-ка, то не о-зи-вай-ся!

Пі-шов.

Ко-ли це бі-жить ли-сич-ка:

- Пів-ни-ку - бра-ти-ку, від-чи-ни! Пів-ни-ку - бра-ти-ку, від-чи-ни! Як не від-чи-ниш, ві-кон-це ви-де-ру, бор-щик ви-їм і те-бе візь-му!

А пів-ник ка-же:

-

СЕСТРИЧКА МЕЛАСЯ

Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка. А вже ж, мабуть, усі знаєте, що це за річ - пасіка? Може довідувались часом там за медом, аж вам бджоли... а то й мед іншим знов часом?

Ця пасіка була огороджена лісою з лози. В огородь загородив козак аж сім високих, старих коренастих дубів і восьму вербу гіллясту. Хто побачить вербу тую, то кожен спитає, як вона уросла тут сама, поміж дубів величних, проста та весела.

Рослини

Мандруємо лісами

Ліс - це і дерева, і трава, і гриби, і квіти, і тварини. Але насамперед, ліс - це дерева. Дерево - найбільша рослина, яка найдовше росте. Дерева бувають листяні (тобто мають листочки) і хвойні (мають не листя, а хвою). Залежно від того, які дерева ростуть у лісі, він навіть має різні назви. Наприклад, є ліс листяний (там ростуть листяні дерева), хвойний (там ростуть хвойні дерева) і мішаний (ростуть і листяні, і хвойні дерева). А ще є такі ліси, де ростуть лише однакові дерева.

Тварини

Про ведмедиків

Познайомся з Ласункою та її синочками. Ласунка - це велика бура ведмедиця. Вона дуже любить своїх дітей. А знаєш, чим вона їх годує? Молочком. Так-так, молочко у ведмедиці дуже корисне, густе, подібне до вершків.

Ведмедики ходять разом з мамою на рибалку, але самі ще рибку не ловлять, бо це небезпечно. Вода - не місце для забав та ігор. Тому Ласунка рибалить сама, а діти чекають її на березі. Мама заходить у воду. Уважно придивляється, дослухається. Ведмедиця чує рибку здалеку, і щойно та підпливе, швидко ловить її і несе дітям.

Восени ведмежата вже вміють добувати собі їжу.

Лисичка-сестричка і вовк-панібрат

Жули собі дід та баба. От раз у неділю баба спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи. А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує- пиріжки пахнуть. Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й побігла. Вибігла на поле, сіла, виїла мак із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить.

Колобок

Бу-ли со-бі дід та ба-ба та до-жи-ли-ся до то-го, що й хлі-ба не-ма.

Дід про-сить:

- Ба-бу-сю! Спе-чи ко-ло-бок!

- Та з чо-го ж спе-чу, ко-ли й бо-рош-на не-ма!

- От, ба-бу-сю, пі-ди в хиж-ку та на-змі-тай у за-сі-ку бо-ро-шен-ця, то й бу-де на ко-ло-бок.

По-слу-ха-ла ба-ба, пі-шла в хиж-ку, на-змі-та-ла в за-сі-ку бо-рош-на, ви-то-пи-ла в пе-чі, за-мі-си-ла тіс-то і спек-ла ко-ло-бок.

Три правди

Було це дужедуже давно, ще за тих часів, коли на нашу Україну злі татари нападали, міста й села грабували, а людей нещасних у полон забирали, на тяжкі муки, у злую неволю.

Жив тоді в одному місті розумний та хоробрий князь і мав він двох синів. Дуже любив старий князь своїх дітей, та ще більше любив свою країну, свій народ. Ночей не досипляв старий князь та все про добро своїх людей дбав.

І люди його поважали, ніколи на нього не нарікали, а як треба було, то й до війська йшли.

Колобок

Бу-ли со-бі дід та ба-ба та до-жи-ли-ся до то-го, що й хлі-ба не-ма.

Дід про-сить:

- Ба-бу-сю! Спе-чи ко-ло-бок!

- Та з чо-го ж спе-чу, ко-ли й бо-рош-на не-ма!

- От, ба-бу-сю, пі-ди в хиж-ку та на-змі-тай у за-сі-ку бо-ро-шен-ця, то й бу-де на ко-ло-бок.

По-слу-ха-ла ба-ба, пі-шла в хиж-ку, на-змі-та-ла в за-сі-ку бо-рош-на, ви-то-пи-ла в пе-чі, за-мі-си-ла тіс-то і спек-ла ко-ло-бок.

Лист зелений не пропав,

а під снігом задрімав,

щоб у синю сукенчину

одягнуть весняну днину. (Барвінок)

У матінки-квіточки

лиш блакитні діточки.

З жита виглядають,

літечко вітають. (Волошки)

Веселі цифри

Нуль, як бублик, покотився

І у роті опинився.

З'їв його - і то дарма,

Що нічого вже нема.

 

Перед нами одиниця

Вся тоненька, наче спиця.

Подивися, малюнок,

Скільки в небі зірочок,

Тільки сонечко одне

Вранці півник всім гукне.

Літо

Червень

Червень сонечко гаряче,

Стигле яблучко неначе,

Вийняв прямо із кишені

Й дав солодких ягід жменю:

Запашної полуниці

Та солодкої суниці.

Липень

У садочку біля хати

Наша липка зацвіла.</</a>

- От я вчора виступав!

Ви б почули, як співав!

Хоч немає слуху,

Я горлав щодуху:

До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!

Голос мій почули всі!

А скінчив- що сталось!-

З місць усі зірвались,

Сцену ледь не рознесли,

А мене вхопили-

Аж на вулицю несли