Колобок
Бу-ли со-бі дід та ба-ба та до-жи-ли-ся до то-го, що й хлі-ба не-ма.
Дід про-сить:
- Ба-бу-сю! Спе-чи ко-ло-бок!
- Та з чо-го ж спе-чу, ко-ли й бо-рош-на не-ма!
- От, ба-бу-сю, пі-ди в хиж-ку та на-змі-тай у за-сі-ку бо-ро-шен-ця, то й бу-де на ко-ло-бок.
По-слу-ха-ла ба-ба, пі-шла в хиж-ку, на-змі-та-ла в за-сі-ку бо-рош-на, ви-то-пи-ла в пе-чі, за-мі-си-ла тіс-то і спек-ла ко-ло-бок.
|
Три правди
Було це дужедуже давно, ще за тих часів, коли на нашу Україну злі татари нападали, міста й села грабували, а людей нещасних у полон забирали, на тяжкі муки, у злую неволю.
Жив тоді в одному місті розумний та хоробрий князь і мав він двох синів. Дуже любив старий князь своїх дітей, та ще більше любив свою країну, свій народ. Ночей не досипляв старий князь та все про добро своїх людей дбав.
І люди його поважали, ніколи на нього не нарікали, а як треба було, то й до війська йшли.
|
|
|
Колобок
Бу-ли со-бі дід та ба-ба та до-жи-ли-ся до то-го, що й хлі-ба не-ма.
Дід про-сить:
- Ба-бу-сю! Спе-чи ко-ло-бок!
- Та з чо-го ж спе-чу, ко-ли й бо-рош-на не-ма!
- От, ба-бу-сю, пі-ди в хиж-ку та на-змі-тай у за-сі-ку бо-ро-шен-ця, то й бу-де на ко-ло-бок.
По-слу-ха-ла ба-ба, пі-шла в хиж-ку, на-змі-та-ла в за-сі-ку бо-рош-на, ви-то-пи-ла в пе-чі, за-мі-си-ла тіс-то і спек-ла ко-ло-бок.
|
Лист зелений не пропав,
а під снігом задрімав,
щоб у синю сукенчину
одягнуть весняну днину. (Барвінок)
У матінки-квіточки
лиш блакитні діточки.
З жита виглядають,
літечко вітають. (Волошки)
|
Веселі цифри
Нуль, як бублик, покотився
І у роті опинився.
З'їв його - і то дарма,
Що нічого вже нема.
Перед нами одиниця
Вся тоненька, наче спиця.
Подивися, малюнок,
Скільки в небі зірочок,
Тільки сонечко одне
Вранці півник всім гукне.
|
Літо
Червень
Червень сонечко гаряче,
Стигле яблучко неначе,
Вийняв прямо із кишені
Й дав солодких ягід жменю:
Запашної полуниці
Та солодкої суниці.
Липень
У садочку біля хати
Наша липка зацвіла.</</a>
|
- От я вчора виступав!
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
Я горлав щодуху:
До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі!
А скінчив- що сталось!-
З місць усі зірвались,
Сцену ледь не рознесли,
А мене вхопили-
Аж на вулицю несли
|
ЗАЧАРОВАНИЙ ХЛОПЧИК
Казка
В обідню пору сонце на екваторі стоїть над самісінькою головою. Щоб його побачити, треба лягти горілиць на землю і одягнути окуляри з дуже темними скельцями. Усі так і робили, бо знали, що сонце на екваторі навіює на людей дивовижні чари. Це тільки на екваторі таке сонце, бо ніде воно не стоїть так прямовисне над головою і не заливає очі жовтогарячим промінням.
Усі діти й дорослі завжди носили окуляри з темними скельцями.
|
Сім лозин
Жив ко-лись о-дин чо-ло-вік, і мав він се-ме-ро си-нів. Бра-ти бу-ли не-роз-лий-во-да: ра-зом ї-ли- пи-ли, ра-зом су-му-ва-ли й ра-ді-ли. Не бу-ло на сві-ті си-ли, здат-но-ї по-до-ла-ти їх.
Спли-ва-ли ро-ки, всі бра-ти по-же-ни-лись, у них на-ро-ди-лись ді-ти. Ко-жен звив сво-є гніз-до, й не зо-гля-ну-ли-ся во-ни, як від-цу-ра-ли-ся о-дин від од-но-го.
Бать-ко по-ста-рів і жив сам. Ча-сом ді-ти при-хо-ди-ли до бать-ка, та вже не бу-ло між ни-ми ні ко-лині-ньо-ї зла-го-ди, ні друж-би.
|
ДИСЦИПЛІНОВАНА
- У мене весь ранок розписаний, - розповідає Христинка. - Встаю о шостій, роблю зарядку, обливаюся холодною водою, застеляю ліжко, іду з песиком гуляти, повернувшись, снідаю, збираюся і спокійно йду до школи.- Як ти можеш щодня це витримувати? - дивується подруга.
- Не знаю, бо я щойно від завтра починаю.
"
|
Він живе у норах, друже,
хоч на білку схожий дуже:
в смужку спинка і бочок.
Звуть його... (бурундучок).
Рудий м'ячик вправно скаче
з гілочки на гілку.
- То не м'ячик,- кажуть діти,-
ми впізнали ... (білку).</</a>
|
Літо
Червень
Червень сонечко гаряче,
Стигле яблучко неначе,
Вийняв прямо із кишені
Й дав солодких ягід жменю:
Запашної полуниці
Та солодкої суниці.
Липень
У садочку біля хати
Наша липка зацвіла.</</a>
|
|
