Продовження. Початок -
в попередньому номері
«Молодіжного Перехрестя»

37-річна киянка, яка у 2014 році добровільно пішла в армію, стала... мінометником і рік тому була призначена командиром мінометної батареї. Її вмінню влучно стріляти дивуються досвідчені офіцери. А вона сама планує все ж таки захистити дисертацію й отримати звання кандидата економічних наук.

Від редакції:
Хто сказав, що в 23 чи в 25 років не можна вправно керувати селом? Сільські війти Прикарпаття діляться секретами самоврядування.

Ця тендітна дівчина – приклад людини, яка створила сама себе. Чудовий організатор, піар-менеджер і навіть поетеса. Людина, яка не надіється на владу і творить майбутнє вже сьогодні. Не тільки своє майбутнє, але й майбутнє країни. Ірина Новоставська – автор проектів «ГУЧНІ ІМЕНА», «Мистецтво танцю», «Енциклопедія щастя» не зупиняється на досягнутому. Її «Інтелектуальні дискусії» – масштабний проект, який, має лише одну ціль – створити найуспішнішу в світі країну. Але хіба не з окремих дій народжується країна? Зі справжніх вчинків, з яких – і тільки з них – будується активне і творче суспільство.

Війна, хоч і неоголошена, розкидала сотні тисяч українців різними землями. Частина виїхала подалі від жахіть війни, бомбардувань та голоду в Америку. Ми зустрілия з трьома молодими вихідцями з Донеччини, які попросили не називати їхніх прізвищ, адже їхні родичі залишилися там, у самому пеклі. Тут Анна, Сергій та Олександр планують отримати освіту. Аби потім повернутися додому. До останнього вірять, що таки в український Донецьк, в українську Макіївку.

Годинники більшості «крутих хлопців» (або, принаймні, якщо не крутих, то дуже загребущих) коштують, як хороша машина, а то й більше. Що ж такого загадкового слід напхати в той годинник, аби за нього давали такі величезні гроші? Ми розповімо вам про одну з таких загадкових наддорогих штукенцій. Називається вона – турбійон.

Понад дві сотні років минуло з того часу, як Авраам Луї Бреге винайшов турбійон.

Минулого разу ми з вами говорили про те, що робити з надмірною звичкою до дискутування (читай, гаяння часу) в інтернеті. Цього разу поговорімо про подібні дискусії в реальності – і, зокрема, про чарівне слово «ні». Якщо ти вживаєш його частенько, не перегортай сторінки. Адже наша мета – зробити так, аби слово «ні» вживалося саме тоді, коли треба.

Вік блогізації і твіттеризації вносить свої корективи до правил проведення дискусій. Ще не так давно ви з опонентом дивилися одне одному в очі, намагаючись не використовувати кулаки як аргументи. А тепер ви ховаєтеся за анонімними ніками і щосили гупаєте по клавіатурі, вдаючи, що у кожного з вас є ціла група підтримки. З’явився й новий різновид гомо сапієнс – тролі.

З 7 по 11 серпня в Ніжинському будинку-інтернаті для дітей з ураженням центральної нервової системи померли 4 дитини і один дорослий.

Такою ціною у гламуризований вітчизняний медіа-простір прорвався сигнал із реальності, у якій живуть 110 тисяч дітей (дані президента Януковича), яким бракує батьківської опіки. У звичайний час світ цих дітей, хоч і знаходиться поруч, але непомітний для громадян та байдужий владі.

Ровесники Незалежності – це люди особливі. Вони багато чого не знають, багато чого не бояться, багато чого навіть уявити не можуть. І головне: вони не знають, як можна жити у не-незалежній державі. Вони дивляться на країну без ностальгії за “радянським минулим” і без страху перед КГБ. І – з цікавістю: вони саме шукають в цій країні своє місце. Отже, їхні роздуми...

Останнім часом інтернет просто переповнений пропозиціями аудіонаркотиків. Мовляв, на відміну від «реальної наркоти», вони не шкідливі, не дають побічних ефектів, зате «кайф досту такий самий». Але спеціалісти попереджають: шкода від такого продукту набагато більша. Це вам навіть не «сила слова», це - сила звуку, а вона може довести до згубних наслідків - аж до шизофренії. На запитання інтернет-користувачів відповідають вчені.

Дискусія про «львів'ян у Києві» триває вже давно, особливо в навколостудентських колах. Адже доволі значна частина львівських студентів «емігрують» до столиці ще на старших курсах. Там і роботу знайти легше (принаймні, було до цього часу), і цінують хорошого спеціаліста більше (принаймні, так іноді здається). Є й зворотній рух - з Києва до Львова, однак він набагато менш масовий, і тому не такий помітний. Але у обох випадках процес асиміляції проходить не так вже й просто, тож дискусія триває постійно....