Село моє єдине завжди мене чекає,
Тому я так біжу, тому так поспішаю.
І кожен день молюся за щастя й спокій в
ньому.
Я сильний і щасливий, - бо я спішу додому!
У середу, 8 серпня 2018 року, в селі Гірське, Миколаївського
району, що на Львівщині, відбулася дуже вагома культурно-мистецька подія - зустріч
із професором Іваном Лучечком (США), Адріаною Лучечко (США) та владикою Богданом
Дзюрахом УГКЦ (Україна).
Дуже символічною була назва цієї зустрічі - «Моє Горуцько й Україна». Адже в
листі до дирекції Гірської школи (тепер уже Гірський НВК) за 28 травня 2001 року
Іван Лучечко писав, що «чим людина старша, тим частіше повертається спогадами
і думками до свого дитинства й минулого. Для мене таким минулим є моє Горуцько
й Україна».
Цих шановних гостей об'єднує те, що вони є родом зі села Гірське (колишня назва
- Горуцько). Зокрема, Лучечко Іван Михайлович народився тут 22 жовтня 1928 року.
Скоро йому виповниться 90 років!
Варто згадати деякі моменти з біографії Івана Михайловича. 15-річним хлопцем
під час окупації рідного села німецькими військами Іван Лучечко потрапив у Гамбург,
де і працював разом з такими ж полоненими у порту ріки Ельба на суднобудівному заводі.
| |
Владика Богдан Дзюрах, Іван Лучечко, Марія Гев | Адріана та Іван Лучечки, Марія Гев |
Після звістки про капітуляцію Німеччини вже згодом, упродовж 1945-1950 років,
Іван Лучечко проживав біля Гамбурга, в українському таборі для втікачів Гайденау.
У цьому ж таборі він закінчив гімназію і у 1950 році виїхав до Америки. А там незабаром
розпочалася Корейська війна. Іван Лучечко чотири роки служить в американській військовій
авіації, досконаліше вивчає англійську мову, отримує громадянство США (5 листопада
1953 року). А вже згодом, після демобілізації з армії, отримав стипендію і вступив
на навчання в Колумбійський університет.
Саме тут з'явилася велика жага до навчання, тут він здобуває повноцінну освіту.
Молодий юнак повністю поринув у світ знань, навчався з особливою наполегливістю
і завзяттям. Такі старання з часом принесли свої добрі результати. Іван Лучечко
закінчив аспірантуру за фахом «Історія Східної Європи і бібліотекознавство», здобув
ступені магістра бібліотекознавства у Колумбійському університеті (1961 р.) та магістра
політології у Гантерському коледжі в Нью-Йорку (1969 р.). Три роки він викладав
у Колумбійському університеті, згодом був викладачем історії Східної Європи у коледжі
штату Джерсі-Сіті (1962-1994 рр.) та відтак тридцять два роки був заступником директора
бібліотеки New Jersey City University.
У 1981 році одержав першу нагороду Українського Наукового Інституту Гарвардського
Університету за англомовну бібліографічну монографію «Російсько-українська проблема.
1917-1921 рр.: класифікований й анотований довідник про радянський політичний репортаж
у «Правді» (The Russo-Ukrainian Problem. 1917-1921: A Classified and Annotated
Guite to Soviet Reportaqe in Pravda)[1].
Іван Лучечко так пише про свою працю: «Це і є ключ до всього, що «Правда» в ті роки
писала про Україну: військові дії, політика, економія, голод, статистичні дані,
тощо. Дещо з тоді написаного й сьогодні є актуальним»[2].
У науковій діяльності Івана Лучечка спостерігається знову ж таки звернення до історичних
проблем рідного народу. Напевно, саме тому він і в цій галузі здійснює великі успіхи
як дослідник.
| |
Івана Лучечка вітає поетеса Марія Юрач-Горуцька (м. Трускавець) | Адріана та Іван Лучечки (США), владика Богдан Дзюрах, УГКЦ (Україна) |
Вагоме місце в житті Івана Лучечка займає діяльність в Українському Музеї в
Нью-Йорку. У 1986-1988 роках Іван Михайлович був членом управи музею, а в
1986-1987 роках - виконував обов'язки секретаря в екзекутиві. Вже в період з
1996 до 2000 рр. він був головою Управи цієї організації. Діяльність Українського
музею - це дуже важлива віха в історії української громади США, основне завдання
якого - збирати, зберігати, експонувати й інтерпретувати, популяризувати зразки
української культури та історії.
Турбувався Іван Михайлович і про те, щоб рідна Гірська сільська школа «йшла
в ногу з часом», а саме про необхідність комп'ютеризації шкільництва на Україні.
Як сам і писав 22 квітня 2001 року до дирекції школи: «Вивчення комп'ютерної
й інтернетної грамоти учнями й учителями - це вимога сучасності. Питання лише -
де через сучасні українські негаразди взяти на це гроші? Ваша школа хоча й не має
фінансового капіталу, та за те має великий учнівський і вчительський капітал».
Таким чином турбується, клопочеться, щоб вдосконалити шкільне навчання і спонсорує
на таку ціль комп'ютери з усім необхідним до них обладнанням, підключенням до світової
мережі Інтернет та дві копіювальні машини. Клас інформатики в школі стає в особливій
пошані, а учні з великим задоволенням навчаються працювати з комп'ютерною технікою.
Усі ці приклади свідчать про велику любов і добрі справи
для свого рідного народу. Навіть відстань не стає на заваді його турботливого ставлення
і співпереживань за долю освіти рідного села. Скільки добрих справ для рідного села,
України в цілому зробив Іван Лучечко, перебуваючи на відстані. Члени сім'ї Лучечків
були та є добрими меценатами, благодійниками рідного села - спонсорами різних культурних,
мистецьких, навчальних програм. Горучани це пам'ятають і завжди дуже цінують його
підтримку.
Адріана Лучечко - донька Івана Лучечка, відомий фінансист у США та Україні,
президент The Quality Control Center (США). З родинним візитом у Гірському вона
вже була цього року на Великодні свята. Саме тоді п. Адріана була у складі
делегації американського аналітичного центру American Foreign Policy Council, що
здійснює моніторинг ситуації в Україні та консультує державні установи США, зокрема,
Адміністрацію Трампа, готує нові рекомендації щодо України для американського уряду.
В результаті цього робочого візиту експерти AFPC за підтримки всеукраїнської громадсько-політичної
організації «Вільні Люди» провели зустрічі з керівництвом української держави в
Києві, а також відвідали різні частини України: від Львова та області до Харкова,
Краматорська та передньої лінії фронту - околиць Авдіївки.
| |
Виступають діти: Христина Лучечко (сопілка), Богдан Легкий (сопілка), Марія Гев (фортепіано) | Виступає ВІА «Дзвіночки» Гірської катехитично- хорової школи «Покров» (керівник – Марія Гев) |
Народилася Адріана Лучечко і виросла уже у США, але зі самого дитинства виховувалася
в українському дусі. В їхній сім'ї між собою було прийнято розмовляти тільки українською
мовою. Іван Лучечко, довгі роки проживаючи в Америці, далеко від рідної землі своїх
батьків, все ж таки зберіг у своїй сім'ї і надалі продовжує підтримувати і розвивати
українські традиції, культуру, чисту українську мову, любов до всіх своїх односельчан,
земляків - українців, які розкидані долею по цілому світу.
Вже цього разу на урочисту зустріч «Моє Горуцько й Україна» Адріана Лучечко
приїхала разом з батьком.
У святковій концертній програмі «Музичний дарунок» брали участь: Марічка Гев
і ВІА «Дзвіночки» (керівник - Марія Гев) Гірської катехитично-хорової школи «Покров»,
що діє при храмі Покрови Пресвятої Богородиці. У їхньому виконанні звучали авторські
поезії, пісні Марії Гев духовної та патріотичної тематики. В залі гостинного кафе
«У пані Ганни» діти демонстрували свої таланти і вміння - співу, гри на музичних
інструментах, танцю. ВІА «Дзвіночки» виступав у складі: Вероніки Сидор, Христини
Коростинської, Богдана Легкого, Оксани Стеців, Христини Лучечко, Вікторії і Назарія
Андрусиків, Діани Гриник, Ярослава Кахнича, Віталіни Андрійчик та Петра Марківа.
Іван Лучечко завжди підтримує діяльність цієї школи від моменту її створення,
а також бере участь у розбудові храмів рідного села та України в цілому.
| |
Професор Іван Лучечко дякує всім односельчанам за теплу зустріч | Адріана Лучечко дякує всім присутнім |
Після завершення концертного привітання Іван Лучечко звернувся до своїх односельчан:
«Серцем, однак, я завжди був і є у рідному селі. Бо тут почалося моє життя й
дитинство, тут спомини моїх юних років, і тут навчили мене читати, писати. Це і
є однією з причин моїх частих відвідувань Гірського зі своєю сім'єю. Дякую чудовим
дітям за рідне слово і пісню. Підтримуймо молодь - адже це будучність нашої нації
і держави».
У словах подяки за таку теплу і родинну зустріч Адріана Лучечко зазначила: «Мені
близькі ті духовні цінності, рідне село, батьківщина мого батька, якою він живе.
Я це дуже поважаю, ціную і всіляко підтримую! Те, що ми сьогодні в Горуцькому, є
величезною моральною потребою нашої сім'ї. Тішимося, що знову зустрілися в теплому
родинному колі».
Владика Богдан Дзюрах, секретар Синоду Єпископів УГКЦ, який народився в Гірському,
дуже зрадів такій несподіваній зустрічі. Адже, перебуваючи в місійних поїздках в
Європі та США, він дуже часто зустрічався зі своїм земляком, другом п. Лучечком.
Батько владики Богдана був другом дитинства Івана Лучечка. Мешканці Гірського -
родина, друзі, знайомі - вітали своїх видатних земляків гучними оплесками та обіймами.
Владика Богдан у своєму вітальному слові наголосив, що «Іван Михайлович є людиною
добрих справ. Адже він здійснює найкращу інвестицію в наше майбутнє - підтримує
талановитих дітей, молодь у їхньому навчанні та бажанні досягнути успіху. І яскравим
прикладом цього є сьогоднішній виступ учнів катехитично-хорової школи «Покров».
Радіє моє серце від того, що сьогодні я в рідному селі, де завжди відчуваю спокій
душі і силу спогадів свого дитинства».
Зі словами привітання міцного здоров'я Іванові Лучечку виступали також гості
й односельчани: поетеса Марія Юрач-Горуцька (м. Трускавець), краєзнавець Іван
Кахнич (с. Черниця), директор Гірського НВК Степан Левицький, учитель Гірського
НВК Катерина Ярема. Від родини Івана Михайловича щиро вітали - двоюрідна сестра
Ганна Гузик-Яцишин та племінник Володимир Дудич, який і організував цю історичну
зустріч.
| |
Спільне фото після зустрічі. На передньому плані Марія Гев і ВІА «Дзвіночки»; на другому плані – краєзнавець Іван Кахнич, владика Богдан Дзюрах, професор Іван Лучечко, Адріана Лучечко, поетеса Марія Юрач-Горуцька | Виступає Марія Гев |
Село Гірське своєю гостинністю, любов'ю зібрало разом рідних по духу і крові
людей. Колись малими, босоногими бігали вулицями, в полі, вчилися, бавилися, були
простими дітьми. А сьогодні, через роки, завдяки великій сумлінній праці над собою
досягнули успіху. Це і є найвища мета - любити своє рідне село добрими справами
та вчинками.
Ще довго в гостинному залі звучала пісня, дружня розмова й урочисте «Многая
літа!» шановним гостям.
Без сумніву, та земля, на якій народився, де проминуло дитинство, зростав і
пізнавав світ, завжди люба та мила серцю кожної людини. Мужніючи, вступаючи в доросле
життя, ми починаємо розуміти, що той рідний куточок землі - батьківська хата - маленька
батьківщина, дають нам сили, гріють душу спогадами та любов'ю. І це тепло рідного
крила по-особливому горне до себе, коли людина живе далеко від рідного дому.
Іван Лучечко з 1994 року перебуває на пенсії, увесь свій час присвячує українським
справам у США та громадській діяльності. Тепер проживає у штаті Флорида разом зі
своєю донькою, але, як сам каже: «Душею я в рідному Горуцькому...».
Впевнена, що попереду в пана Лучечка ще багато цікавих, творчих, культурних
проектів. Адже людина, яка настільки віддана своєму народові, просто не може залишатися
осторонь його сучасності - потреб, подій, здобутків та втрат. Іван Михайлович завжди
бадьорий і з позитивним настроєм щиро вірить у світле, успішне майбутнє України.
А це, безумовно, повною мірою залежить від нас самих. І вкотре повторює своїм землякам
свій життєвий орієнтир: «Радіймо життю, кожній його хвилині. Бо життя - це односторонній
рух, тож потрібно в ньому творити все найкраще і добре. Повернути щось назад просто
неможливо, тому вже сьогодні треба працювати над своїми добрими вчинками і справами».
Погожого серпневого дня Іван Михайлович, гуляючи вуличками рідного села, завжди
зустрічає друзів, знайомих, людей, які його знають. І кожен щиро вітає свого видатного
земляка теплою розмовою, добрими спогадами та теперішніми справами. Так зустрічає
своїх дітей рідна батьківська земля!
Фото Вікторії Марків
[1] Лист Івана Лучечка до
«Пам'яток України» (м. Київ) за 8 жовтня 1991 року.
[2] Листування Лучечка І.
М. із школою села Гірське, Миколаївського р-ну, Львівської обл., за 22 квітня
2001.