Останні півроку в політикумі та, відповідно, у вітчизняних ЗМІ ви можете зустріти своєрідну заочну полеміку на тему – яким способом та форматом виступати опозиції на наступних виборах? Восени ця полеміка активізувалася.
Наприклад, заступник керівника фракції НУ-НС у Верховній Раді України «самооборонщик» Тарас Стецьків 17 жовтня заявив, що опозиція має йти однією спільною колоною на парламентські вибори-2012.

Вирок Юлії Тимошенко прозвучав тиждень тому і був очікувано-неочікуваним.

Очікуваним тому, що адвокати і соратники пані Тимошенко, та й вона сама, завчасно попереджали про неминучість обвинувачувального вироку і навіть називали цю цифру – 7 років ув’язнення. Неочікуваним тому, що багатьом не вірилося – невже в демократичній державі можливо, щоб людину, яка двічі обіймала посаду прем’єр-міністра України, ледь не виграла президентські вибори, була опозиціонером №1, посадити в тюрму, та ще й на такий довгий термін?

 Тігіпко каже, що Україна піде до Митного союзу, якщо ЄС не погодиться на асоціацію

Віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко називає високоймовірною переорієнтацію України на вступ до Митного союзу у разі відмови Європейського Союзу прийняти Україну. Про це він заявив в інтерв’ю газеті “День”.
“Якщо від Європейського Союзу пролунають абсолютно чіткі сигнали “ні”, то ймовірність переорієнтації на Митний союз достатньо велика.

Оголошена Печерським районним судом міста Києва ухвала про засудження екс-Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко до семи років позбавлення волі збурила Захід, викликала невдоволення Кремля, підживила певні протестні настрої в Україні, хоча помітних діянь опозиції так і не породила.

Та ми про інше. Кому насамперед вигідний судовий процес над Юлією Тимошенко, який, погодьмося, в ряді епізодів нагадував фрагменти телешоу?

Один із найпотужніших вітчизняних селекційних центрів сьогодні знаходиться в Харківській області. Це Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (НААН). Харківська юр'ївська наукова школа визнана однією з найкращих не тільки в Україні, а й далеко за її межами.

Доступні радіоізотопи та здешевлення виробництва вітчизняної апаратури– єдиний шлях для України у сучасну ядерну медицину. Іонізуюче випромінювання, яке використовують лікарі, здатне успішно лікувати найважчі хвороби. Однак в українських реаліях катастрофічна ситуація в ядерній медицині забирає людські життя.

Ще 30 років тому ніхто не говорив про 50-відсоткову виліковність злоякісних утворень, сьогодні це вже реальність.

У минулому числі “Часу і Подій” розповів вам про те, як у 1988-1989 рр. комуністичне керівництво Радянської України під тиском з Москви почало поступово допускати істориків до різноманітних документальних збірок, прихованих (здавалося б – навічно!) у таємних архівних схронах.
Розповів про значну роль, яку відіграв у цьому процесі тодішній директор Інституту історії Академії наук УРСР, член ЦК Компартії України, депутат Верховної ради УРСР, академік Юрій Кондуфор.

Передивляючись тисячорічну історію сучасної цивілізації, важко не помітити той факт, що життя однієї людини та цілих народів пов’язане з постійною боротьбою та військовими діями. В історичній ретроспективі відсутнє сторіччя, а то й десятиріччя, в яких би світ не знав війни. Безумовно, це можна пов’язати з незрушною тезою боротьби всього живого за життя на планеті. Але, поглиблюючись у історичні факти, розумієш, що силове вирішення територіальних, економічних, політичних та будь-яких інших питань давно вже стало сумною філософією людства.

З часу своєї появи інтернет став уособленням свободи слова та незалежності думок та поглядів. Саме тут – поле для розвитку вільнодумних та сміливих публічних персон, журналістів, блогерів. Та останнім часом інтернет став ще й полем битви агентів впливу, партій, держав, спецслужб. Психологічні спецприйоми покликані скеровувати настрої користувачів інтернету, здатні здійснювати перевороти, ініціювати війни та повстання, знімати чи обирати керівників держав.

На початку незалежності перший президент України постійно наголошував: головне – це уникнути кровопролиття. Кровопролиття в Україні, нібито, і не було. Але у 1991р. ми гордо говорили: “нас 52 мільйони”, а сьогодні невпевнено говоримо про 46 мільйонів. А кровопролиття, нібито, і не було.

Менш ніж за 20 років незалежності кількість населення в Україні скоротилась більше, ніж на 10%. Зате різко зросла кількість дорогих і дуже дорогих автомобілів.