 |
Рубрики
|
 |
Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)
|
 |
Ваша точка зору
|
|
Всі статті: Автор - Сергій Воловик, Університет Дюка, США. Спеціально для «Час і Події»
Сумним Опришкам
Нас меншає. Недовге гонів поле.
Все ближче та межа.
Сумне аркану коло
Все вужчає, попри всю
міцність пліч.
|
Я вітрила здійму, і червоні, і чорні, і білі,
І троянду штормів кину в вир до безумців могил,
Не шукайте мене, Вам не стане ні часу, ні сили –
Бриг Кохання летить крізь віки без керма і вітрил.
Я сама повернусь, ще й не згаснуть навіки Стожари,
Я колись повернусь, хоч Додому й нема вороття,
Я до Вас повернусь синім снігом над Кіліманджаро,
Тангом Пам’яті й Туску на вічному святі життя.
|
|
|
І знову «Швейхат»... Понурі гуцульські коні і сумні карпатські ялинки під Вічним Дощем у тьмяному світлі ліхтарів біля Святого Штефана, який вже паде через Атлантику у гірському тумановому імператорському бразильському Петрополісі (де інший Штефан, не святий, – Цвайг, благословлений Р.М. Рільке за «Срібні струни», завершив вероналом свою переможну
|
| «Я сотворив собі свій світ...» Кілька рефлексій до портрету Василя Стефаника |
11/23/2011
номер #2011-47 |
|
З легкої Франкової руки Українського «Мойсея», Вічного Революцйонера і «не-Каменяра», що однаково геніально вправно містифікувала «Зів’яле листя», «Коли ще звірі говорили», «лупала ту скалу» й ловила рибу під берегом у потоці біля Нагуєвичів (де вони вперше і зустрілися близько за наведенням Дрогобицької Тігерманової), він був «інтронізований» та «беатифікований» «малим наслідником своїм», «майстром психологічної новели», «абсолютним паном форми», «може, найбільшим артистом, що появився у нас від часу Шевченка із Божої ласки, яким вже нині можемо повеличатися перед світом», і яким особисто шляхетно опікувався до останньої свічки митрополит Андрій Шептицький.
|
Чому ж так прудко знов біжиш від мене, Хлоє?
Як Керінейську Лань, тебе не наздогнать.
Ні в весняних лісах долини гомінкої,
Ні у гірських снігах твій слід не відшукать.
* * *
Гойдне вітрець в траві малі дзвіночки сині,
Посипле з глиці пил чи лист впаде за мить,
Чи ящірка в’юнка шелесне у ожині –
Замре і вся тремтить.
|
| Стара Столиця: Кілька Рядків до Швидкоплинних Спогадів |
04/27/2011
номер #2011-17 |
|
...Літак над Аляскою, майже вщерть заповнений веселою бразильською делегацією, що летить сумнозвісним маршрутом КА 007, проте на чверть століття пізніше та за Камчаткою на 300 км далі від берегової лінії...
|
Лютий ще зліта до березня лавинами із Чорногори та Боржави, відпалахкотіло “громницями” Стрітення, відійшли “зимові діди”, ще лютують хуртовини на Лютянці, та вже перевертається на всі боки у своїй гаврі ведмідь під Лютою і лютневий сніг від шафрану пахне весною.
|
| Кучерявий Котик Неборак у Мандрах Герострата |
02/16/2011
номер #2011-07 |
|
21 липня 356 року до н.е. в ніч народження Олександра ІІІ Великого Македонського такий собі трохи дивний давньогрецький молодик запалив храм Артеміди у своєму рідному місті Ефесі з метою (як він зізнався під час тортур), щоб його запам’ятали нащадки.
Його засудили до страти, а найвищою покарою у цьому психологічному контексті був наказ про його повне забуття.
|
Сніг падав третій день, і ми дісталися перевалу лише присмерком, і годі вже було і думати підніматися на Малий Вижен до колиби лісника у сніговому мороці без місяця, крізь сніг по черес, мороз та завивання вовків.
Натомість довелося заночували у штабі літнього табору на перевалі, у старого діда Йони, ветерана усіх карпатських воєн, що сторожував табір та перевал й усі сніги, дощі та тумани, накручуючи лівою, нескаліченою рукою високого білого потрісканого телефона (чимось нагадуючого відомий апарат С. Далі) та трофейного “Грюндіга” – “Румуни передавуть”, що сніг буде віяти до Різдва та ще два дні, і це був, як завжди, роками найточніший прогноз незалежно від країв, гір та полонин від Мармароського хребта і Чорногори та обох Попів Іванів до Синевіра, Боржави, Стою, Пікую, Руни та Лютянки.
|
|
|
Свіжий Номер
(Тисніть на обкладинку)
|
 |
Реклама
|
 |
|