У неділю, 17 січня цього року, в соборі св. Володимира й Ольги правилася Свята Літургія, як і щонеділі. Відрізнялася хіба тим, що її супроводжував спів різдвяних колядок, бо ми ще перебували в періоді різдвяного святкового циклу.

Парафія св. Володимира й Ольги в Чикаго у своєму циклі духовно-релігійного життя проводить багато гарних заходів, які вже набули традиційності й повторюються з року в рік. Одним з таких заходів є уряджати для своїх парафіян спільну вечерю напередодні великого празника Богоявлення, точніше, на Щедрий вечір. Я пробував розпитати в людей, коли ця практика почалася, але ніхто не пам’ятав, коли відбулося це дійство вперше.

У неділю, 1 грудня 2013 року, з допомогою парафії св. Володимира й Ольги, Парафіяльної Ради та близьких друзів, в аудиторії Культурного осередку парафії відбулося прийняття, на якому вшановано людину, котра присвятила десятки років свого життя для праці на громадській ниві, а конкретніше – для збереження і плекання української пісенної культури – світської та духовної.

Бувають події різні – радісні, веселі, настроєві, розважальні; події, що підносять на дусі, наповняють людину гарними переживаннями, створюють приємний настрій, ведуть до якоїсь мети. У часі вони пливуть і відпливають, як вода в річці, кожна з них залишає в нашій пам’яті сліди по собі. Будучи відокремленими одна від однієї, вони творять в нашій пам’яті неначе ланцюг пройденого.

Під завершення літнього сезону вже тридцятий раз поспіль українці, що проживають в центральному районі славного вітряного міста Чикаго, в районі, якому офіційно присвоєно назву «Українське Село», збираються щорічно на майдані просторого парку Smith, щоб тут зустрітися з друзями, поспілкуватися, розповісти одне одному про своє життя, домашні справи, і під сонячним небом насолодитися теплими днями літа, котрі невдовзі поступляться золотій осені, що є, мабуть, найкращою порою року в Чикаго.

У першому кварталі цього року на фондовому ринку на Волл Стріт почалася ейфорія, яка в березні набрала особливого шуму, привертаючи до себе увагу всього фінансового світу.

Все почалося 1-го березня. Того дня Індекс Dow Jones-а підвищився на 35,17 пункта і зупинився на позначці 14089,66. Ніби нормальна подія, адже він постійно то підвищується, то знижується. Однак цього разу він звертав на себе увагу тим, що наблизився до рівня, на якому востаннє був 5 жовтня 2007 року.

Наше життя тут, на землі, тісно і глибоко пов’язане з Богом. Звернімо увагу на наступні моменти: ми щодня молимося – це злука з Богом; у неділю ходимо до церкви – це злука з Богом у особливий спосіб, бо там, у церкві, у Кивоті, перебуває наш Бог – Ісус Христос під видом хліба і вина, якого приймаємо до наших сердець під час Святого Причастя.

На горизонті американської економіки знову дала про себе чути, голосніше, ніж будь-коли, «потвора», відома як «fiscal cliff» – дитя політики протистояння. Здавалося, що вдасться оминути цю потвору, але три дні тому сподівання несподівано розвіялися. Переговори про уникнення «fiscal cliff»-у – опинилися в «сліпому куті». Про це йтиме мова в цьому репортажі, але наперед кілька слів про іншу «потвору», що не здійснилася.

От і почався грудень, дванадцятий місяць 2012-го року. Ніби в цьому немає нічого надзвичайного, скінчився листопад, почався грудень – от така собі щорічна часова закономірність. Але в часовому просторі відбуваються різні події, а вони, звичайно, мають стосунок до нас – людей, і не завжди в корисному чи позитивному сенсі. Такими ймовірними подіями (вони сьогодні тільки в стані передбачень) можна вважати «кінець світу» і «fiscal cliff».

У неділю, 29 липня 2012 року, парафія св. Володимира і Ольги відзначала свій Празник, приурочений святим рівноапостольним великим князям Руси –України – князю Володимирові Великому та княгині Ользі, іменами яких названа парафія, і які прикрашають її чудовий храм, побудований у візантійському стилі. Цю назву присвоїла собі парафія тому, що була заснована в день, коли відзначаємо великого князя Володимира Великого – хрестителя Руси-України.