Він знає про життя все

...Нас учили, що виживати за будь-яких умов - справа, гідна мислячої людини. Нашими провідниками були Робінзон Крузо і льотчик Маресьєв. А також жабка з дитячої читанки, яка, впавши у жбан з молоком, так бовтала задніми лапками, що перетворила молоко на масло, й вискочила звідти ціла й неушкоджена. Але прийшов Стівен Кінг і довів, як 2 х 2 = 4, що коли ти заради порятунку їси... власну ногу, вуха і, міль пардон, яйця, присмачуючи процес героїном ("Той, хто хоче вижити"), то виглядаєш як мінімум неестетично. Тож, коли життя - лайно, краще зважитися на смерть.

Пам'яті Андрея Шептицького віддають належне за кордоном. На Батьківщині наразі обмежилися зйомками фільму

Якщо вдатися до пошуків найсвіжіших повідомлень, пов'язаних з іменем восьмого митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького, то останнє з них буде таким: "Зараз успішно триває процес беатифікації Андрея Шептицького". Навряд чи використання слова "успішно" є коректним у цьому контексті.

Перше моє знайомство з генералом Петром Григоренком сталося завдяки... радіо "Свобода", яке й донесло вістку про цю славну постать до спраглого на правду юнака.

Сьогодні вже важко пригадати, які саме новини я тоді слухав, але ім'я Григоренка інтригувало вже самим звучанням. По-перше, воно особливим чином легітимізувало дисидентський рух опору: якщо за критику радянської влади беруться вже генерали, котрі мають можливість утішатися всіма її благами та привілеями, то щось негаразд із самою системою.

У Любомира Порила незвичне захоплення - він виготовляє кобзи.

У його доробку - понад два десятки старовинних музичних інструментів. Частина з них - у діаспори Канади та Англії. Любомир Порило змайстрував кобзи для гурту "Львівські музики" та для народного артиста України Мар'яна Гаденка. Остання - із символікою Львова. Гриф інструмента зроблено у вигляді лева, підструнок має форму герба Львова. Майстер охоче розповідає про своє хобі.

Розмова з Миколою Мушинкою, дисидентом, академіком, українським діячем у Словаччині

Із відомим українцем Миколою Мушинкою ми зустрілися нещодавно в Космачі, на фестивалі фольклору. З'ясувалося, що професор доволі частий гість у цьому карпатському краї. Ба більше, Космач став місцем цілком несподіваних зустрічей, оскільки вабить до себе поціновувачів національної культури та традицій з усього світу. Власне, з цього й почалася наша розмова з людиною, відомою багатьом тільки з передач радіо "Свобода" підсовєтського часу.

Процесом над Даніелем і Синявським та їх ув'язненням на сім і п'ять років влада хотіла показати, що нічого не можна робити без її дозволу. Правозахисники сказали: "Ні!". Зажадали гласності та виступили не тільки проти цього засудження, а проти будь-якого, що не спирається на закон

"Порив до волі"

7 вересня 1961 року, в день народження сина Андрія, котрому виповнилося 16 років, розпочалася Московська партійна конференція. Вона відкрилася о 10-й годині ранку. Доповідь "Про програму партії". Подав записку до президії для участі в обговоренні як незапланований виступ. До самого кінця десяти запланованих виступів так і не знав, що робити. "Щоб виступити, потрібно вступати в боротьбу. Але я не мав ні рішення, ні рішучості, ні відваги..."(с. 436). Але коли почув: "Є пропозиція дебати припинити!", "цієї миті мене хтось підхопив і поставив на ноги.