Колишній міністр оборони Анатолій Гриценко позиціонує себе «чесною альтернативою» Петрові Порошенку. Він - багаторічний політик, учасник Майдану, фахівець військового ремесла, спосібний дати собі раду з війною, а також із корупцією. Його рейтинг, якщо вірити рейтингам в Україні, не дуже високий, але навіть недавно мер Львова, теж кандидат у президенти, зрікся своєї кандидатури на користь Гриценка. Це, очевидно, важлива справа, хоча Західна Україна має також інших «своїх кандидатів».

У програмі Гриценка багато з чим можна погоджуватися. Щодо війни: «Капітулянтського повернення Донбасу не буде - окуповані території повернемо без «особливих статусів» дипломатичними, воєнними, економічними, санкційними засобами спільно з іноземними партнерами. Це можливо здійснити протягом 5-річного президентського терміну.

Не буде Україна поступатися правами на Крим в обмін на будь-які економічні поступки - у Криму наші громадяни, це - наша земля, і Крим буде українським! Не буде штучного поділу країни на Схід і Захід - буде єдина Україна для нас усіх, нас об'єднає спільне успішне майбутнє!».

Щодо боротьби з корупцією: «Не буде президент «заробляти на крові» і на армії... Не будуть силові структури залучені до захисту влади від свого народу - їх буде переорієнтовано на захист країни від зовнішнього ворога. Не будуть керувати армією «паркетні» генерали - на керівні посади будуть призначені бойові офіцери, які дбають про життя солдата і здатні здобувати перемоги... Не будуть СБУ, ГПУ і Національна поліція «дахувати» чи руйнувати бізнес - вони будуть позбавлені впливу на економіку... Не будуть розвідувальні служби проводити «прослушку» чи «наружку» на догоду президентові проти його політичних опонентів... Не буде більше імітації боротьби з корупцією, провалів резонансних справ, показових арештів дрібних порушників - буде спершу знищено корупцію в Адміністрації президента, Кабінеті міністрів, Верховній Раді, СБУ, ГПУ і МВС. Не буде президент гальмувати роботу антикорупційних органів - буде підтримка зусиль НАБУ, САП, НАЗК, ДБР і Антикорупційного суду для протидії корупції та покарання злочинців і мародерів. Не буде влада власністю багатих - нова виборча система і заборона мільярдної політичної реклами на телеканалах відкриють шлях у владу чесним професіоналам, зокрема - талановитій молоді. Не буде дешевих чиновників, які живляться корупцією, буде скорочення посад зі збільшенням зарплати і посиленням відповідальності за корупцію, з перевіркою на поліграфі та провокацією хабара. Не буде свавілля з перевірками підприємств - буде кримінальна відповідальність з відшкодуванням чиновником завданих збитків. Не буде олігархів, які паразитують на монополіях і бюджеті, - буде бізнес, який сплачує податки, дотримується законів України, не корумпує владу і не вказує президентові, які рішення приймати. Монополізм замінимо рівними умовами конкуренції - Антимонопольний комітет в інтересах економіки стане потужнішою структурою, ніж ГПУ».

Виглядає засадничо нормально. Одначе, як для мене є, бодай, три проблеми з Гриценком - його схильність до авторитарності що, мабуть, пов'язано з військовою професією, його вірність московській церкві та, врешті, його неясні фінансові активи, правда, в більшості записані на його дружину.

«Я хочу, щоб люди зрозуміли одну просту річ - не потрібно боятися авторитарного режиму. Це - не диктатура, яка масово пригнічує права і свободи людей. Авторитаризм має однокореневе слово - авторитет. Освічений авторитаризм виводить країну на новий, більш високий рівень і економіки, і на її основі - демократії».

З дружиною Юлією Мостовою, відомою в Україні журналісткою та редактором газети «Дзеркало тижня», Гриценко познайомився ще у 1997-му. «Спершу були друзями, однодумцями. І у 2003-му ми побралися. Уже у зрілому віці, коли кожен із нас сформувався як особистість».

2016 року пара повінчалася у церкві УПЦ МП, що викликало хвилю обурення у ЗМІ.

«Ми з дружиною Юлією Мостовою повінчалися в Українській православній церкві, в якій були хрещені і ми, і наші батьки, і діти. Ми не поїхали хреститися до Російської православної церкви, а пішли до Української православної церкви, прихожанами якої є мільйони українських громадян, зокрема, ті, які загинули на Майдані, які зараз на фронті. Я вважаю, треба поважати вибір людини. Ми до церкви йдемо для спілкування з Богом. Це - наш вибір. Вважаю, не може бути поділ на правильні чи неправильні церкви», - пояснив Гриценко журналістам.

Це далеко не виправдане і навіть зухвале пояснення.

Згідно з Декларацією, поданою до Центральної виборчої комісії, у власності сім'ї Гриценка є земельна ділянка площею 8189 кв. м у місті Українка, Обухівського району Київської області, придбана у 2003-2006 рр. Сім'я володіє чотирма квартирами у Києві (квартира площею 32,9 кв. м придбана 2000 р.; 56,2 кв. м - 2002 р.; 80,2 кв. м - 2013 р.; і 110,3 кв. м - 2014 р.), садовим будинком в Обухівському районі (347,4 кв. м) придбаним 2005 року. На банківських рахунках Анатолія Гриценка зберігаються 3 млн 200 тис. грн. У членів його сім'ї - 216 тис. грн. Нерухомість записана на ім'я дружини Гриценка; вся нерухомість, крім двох найменших квартир, привласнена вже після одруження 2003.

Гриценко - державний службовець (народний депутат, до того - міністр) і інколи дорадник при наукових інституціях. Дружина - журналіст-редактор друкованої преси, яка сьогодні всюди мало прибуткова, або інколи і збиткова. Мабуть, на посаді міністра оборони він користав. Українське військо було ніяке під час вторгнення Москви у Крим, тобто, для війська, здається, мало витрачалося. Правда, тут багато зробив для цього нікчемного стану армії Янукович. У Гриценків - державного службовця і редактора друкованої преси - здається, трохи забагато нерухомої власності.

«Чесна альтернатива»? Не знаю!