Колишній
міністр оборони Анатолій Гриценко позиціонує себе «чесною альтернативою» Петрові
Порошенку. Він - багаторічний політик, учасник Майдану, фахівець військового ремесла,
спосібний дати собі раду з війною, а також із корупцією. Його рейтинг, якщо вірити
рейтингам в Україні, не дуже високий, але навіть недавно мер Львова, теж кандидат
у президенти, зрікся своєї кандидатури на користь Гриценка. Це, очевидно, важлива
справа, хоча Західна Україна має також інших «своїх кандидатів».
У програмі Гриценка багато з
чим можна погоджуватися. Щодо війни: «Капітулянтського повернення Донбасу не буде
- окуповані території повернемо без «особливих статусів» дипломатичними, воєнними,
економічними, санкційними засобами спільно з іноземними партнерами. Це можливо здійснити
протягом 5-річного президентського терміну.
Не буде Україна поступатися
правами на Крим в обмін на будь-які економічні поступки - у Криму наші громадяни,
це - наша земля, і Крим буде українським! Не буде штучного поділу країни на Схід
і Захід - буде єдина Україна для нас усіх, нас об'єднає спільне успішне майбутнє!».
Щодо боротьби з корупцією: «Не
буде президент «заробляти на крові» і на армії... Не будуть силові структури залучені
до захисту влади від свого народу - їх буде переорієнтовано на захист країни від
зовнішнього ворога. Не будуть керувати армією «паркетні» генерали - на керівні посади
будуть призначені бойові офіцери, які дбають про життя солдата і здатні здобувати
перемоги... Не будуть СБУ, ГПУ і Національна поліція «дахувати» чи руйнувати бізнес
- вони будуть позбавлені впливу на економіку... Не будуть розвідувальні служби проводити
«прослушку» чи «наружку» на догоду президентові проти його політичних опонентів...
Не буде більше імітації боротьби з корупцією, провалів резонансних справ, показових
арештів дрібних порушників - буде спершу знищено корупцію в Адміністрації президента,
Кабінеті міністрів, Верховній Раді, СБУ, ГПУ і МВС. Не буде президент гальмувати
роботу антикорупційних органів - буде підтримка зусиль НАБУ, САП, НАЗК, ДБР і Антикорупційного
суду для протидії корупції та покарання злочинців і мародерів. Не буде влада власністю
багатих - нова виборча система і заборона мільярдної політичної реклами на телеканалах
відкриють шлях у владу чесним професіоналам, зокрема - талановитій молоді. Не буде
дешевих чиновників, які живляться корупцією, буде скорочення посад зі збільшенням
зарплати і посиленням відповідальності за корупцію, з перевіркою на поліграфі та
провокацією хабара. Не буде свавілля з перевірками підприємств - буде кримінальна
відповідальність з відшкодуванням чиновником завданих збитків. Не буде олігархів,
які паразитують на монополіях і бюджеті, - буде бізнес, який сплачує податки, дотримується
законів України, не корумпує владу і не вказує президентові, які рішення приймати.
Монополізм замінимо рівними умовами конкуренції - Антимонопольний комітет в інтересах
економіки стане потужнішою структурою, ніж ГПУ».
| |
Виглядає засадничо нормально.
Одначе, як для мене є, бодай, три проблеми з Гриценком - його схильність до авторитарності
що, мабуть, пов'язано з військовою професією, його вірність московській церкві та,
врешті, його неясні фінансові активи, правда, в більшості записані на його дружину.
«Я хочу, щоб люди зрозуміли
одну просту річ - не потрібно боятися авторитарного режиму. Це - не диктатура, яка
масово пригнічує права і свободи людей. Авторитаризм має однокореневе слово - авторитет.
Освічений авторитаризм виводить країну на новий, більш високий рівень і економіки,
і на її основі - демократії».
З дружиною Юлією Мостовою, відомою
в Україні журналісткою та редактором газети «Дзеркало тижня», Гриценко познайомився
ще у 1997-му. «Спершу були друзями, однодумцями. І у 2003-му ми побралися. Уже у
зрілому віці, коли кожен із нас сформувався як особистість».
2016 року пара повінчалася у
церкві УПЦ МП, що викликало хвилю обурення у ЗМІ.
«Ми з дружиною Юлією Мостовою
повінчалися в Українській православній церкві, в якій були хрещені і ми, і наші
батьки, і діти. Ми не поїхали хреститися до Російської православної церкви, а пішли
до Української православної церкви, прихожанами якої є мільйони українських громадян,
зокрема, ті, які загинули на Майдані, які зараз на фронті. Я вважаю, треба поважати
вибір людини. Ми до церкви йдемо для спілкування з Богом. Це - наш вибір. Вважаю,
не може бути поділ на правильні чи неправильні церкви», - пояснив Гриценко журналістам.
Це далеко не виправдане і навіть
зухвале пояснення.
Згідно з Декларацією, поданою
до Центральної виборчої комісії, у власності сім'ї Гриценка є земельна ділянка площею
8189 кв. м
у місті Українка, Обухівського району Київської області, придбана у 2003-2006 рр.
Сім'я володіє чотирма квартирами у Києві (квартира площею 32,9 кв. м придбана 2000
р.; 56,2 кв. м - 2002 р.; 80,2 кв. м - 2013 р.; і 110,3 кв. м - 2014 р.),
садовим будинком в Обухівському районі (347,4 кв. м) придбаним
2005 року. На банківських рахунках Анатолія Гриценка зберігаються 3 млн 200 тис.
грн. У членів його сім'ї - 216 тис. грн. Нерухомість записана на ім'я дружини Гриценка;
вся нерухомість, крім двох найменших квартир, привласнена вже після одруження
2003.
Гриценко - державний службовець
(народний депутат, до того - міністр) і інколи дорадник при наукових інституціях.
Дружина - журналіст-редактор друкованої преси, яка сьогодні всюди мало прибуткова,
або інколи і збиткова. Мабуть, на посаді міністра оборони він користав. Українське
військо було ніяке під час вторгнення Москви у Крим, тобто, для війська, здається,
мало витрачалося. Правда, тут багато зробив для цього нікчемного стану армії Янукович.
У Гриценків - державного службовця і редактора друкованої преси - здається, трохи
забагато нерухомої власності.
«Чесна альтернатива»? Не знаю!