Не досягли ми тих висот,
Що сяють iншим в морi слави...
Бо помиляється й народ,
Коли немає ще держави.
                 Володимир Сосюра. “Мазепа”

Іронія нашої долі, на жаль, спростовує тезу про “виборену незалежність”, хоча й не заперечує одвічного прагнення до неї, як і не скидає з рахунку великих епох змагань за самостійність і видатних постатей державного й громадянського чину.

Як заявляє нинішня влада, останні роки в Україні все було надзвичайно погано – вочевидь, дуже погано було і в ті 4 роки, коли Віктор Янукович був прем’єр-міністром, та в ті 16 років, коли Микола Азаров писав бюджети України.

Напевно, так воно і є.
Проте, влада мовчить про те, що сама умудрилася наробити.

Україна таки не Африка. Порівнювати відмінності між українськими регіонами з відмінностями між африканськими племенами можна, знайшовши при цьому дещицю спільного.

Втім, непопулярний нині Фрідріх Енґельс якось відзначив: звичайно, і у щітки для взуття, і у ссавців є щетина; але від того, що цю щітку зарахувати до одної категорії зі ссавцями, у неї не виростуть молочні залози.

Є певна символіка в тому, що десять років тому календар обнулився одночасно з єльцинським “я втомився, я йду”.

Дев’яності роки вимотали людство. Дуже багато було струсів, надій, захоплень, обіймів, зруйнованих стін, розвалених пам’ятників, розвінчаних міфів, роздутих бульок, які луснули. У нове тисячоліття цивілізація ввійшла з глухою підозрою, що всьому є міра, у тому числі й надіям із захопленнями.

Корупція: система відрегульована

Графік сприйнятливості до корупції складений за результатами відомого рейтингу Transparency International і залежить від місця України в рейтингу. Оскільки наша країна традиційно пасе задніх, а кількість країн– учасників рейтингу завжди різна, то в графіку за кожен рік ми позначили місце України, починаючи з кінця списку.

Анонсована урядом пенсійна реформа фактично не вирішує жодної серйозної проблеми. Пенсійне забезпечення, яке і надалі регулюватиметься великою кількістю законів, збереже свій виражено кастовий характер, що є найяскравішим прикладом соціальної несправедливості.

В кінці 2010 року є сенс підбити підсумки, окреслити тенденції і спробувати зазирнути в найближче майбутнє – з чим Україна святкуватиме своє 20-ти річчя?.

Цей документ підготований аналітичним підрозділом ЦСС “Куб” за участі близько 10 фахівців з різних сфер. Серед співавторів документу політики, вітчизняні і іноземні бізнесмени, представники громадського середовища.

“Незгідно зі здоровим глуздом зіставляти й прирівнювати інтереси людей, звільнених від закону, з інтересами всього народу. Коли через кілька років згадають усі утруднення, на які нині наражається скромне прохання третього стану, то будуть здивовані як нікчемністю виставлених заперечень, так, головним чином, нахабністю і несправедливістю, з якими вишукувалися приводи до відмови”.

Мабуть, автор багатьох здивує, якщо скаже, що цілком згодна з президентом Віктором Федоровичем Януковичем, який недавно сказав, що “ситуація буде лише гіршати, якщо найближчим часом не будуть розпочаті реформи по усім напрямам”.

Майже за двадцять років свого існування Україна так і не приступила до тих реформ, які вже давно здійснили наші колишні “спів-табірники” – Польща, Чехія, Словаччина та інші, які мали такі ж або ще гірші стартові умови, але зараз живуть набагато краще.

Перша з означених формул, а саме “Україна у світі”, в чомусь доволі постмодерністська. Мовляв, є у світі кілька сотень культур, українська культура– одна з багатьох і може довільним чином заходити з ними в контакт, не підкоряючись жодному телеологічному детермінізму. Політичні союзи виникатимуть довільно на основі розумно проаналізованих державницьких інтересів. Приблизно з таким уявленням ми й прожили перше десятиліття незалежності України.

Впродовж часу, що минув після перемоги Партії регіонів на президентських виборах, вона неухильно і жорстко здійснювала власну політику цілком визначеного напрямку.

Така її діяльність щораз більше посилювала підозри, що кожен крок по згортанню демократичних процесів в державі та здачі національних інтересів на користь інших держав, по витісненню української мови та всього українського із суспільного життя, по формуванню жорсткої владної вертикалі та становленню авторитарного режиму є елементами концептуального плану дій, напрацьованого впродовж п’яти минулих років не однією інституцією північної сусідки.

Все-таки у дивні часи ми живемо і у дивному світі. Кожен мислячий українець повинен звикати, що його оточує не одна реальність, як це має бути, а, принаймні, декілька. Ось візьмемо для прикладу місцеві вибори, які продовжують залишатися темою №1 в Україні.

Як вони проходили і завершилися, бачив кожен, хто хотів бачити. І це була та перша реальність, яка мала б стати головною і єдиною. Але ж ні – формується друга реальність – оцінка цих виборів опозицією.