“Проникливе одне лиш серце.
Найголовнішого очима не побачиш”
                                       Сент-Екзюпері

Продовжую подорожні замітки, розпочаті в нашому часописі під назвою “Тиждень швейцарської казки” з туристичного маршруту “Швейцарія – південь Франції”.

Анні Бройер – 39 років. Народилася у Києві. Закінчила Київський педагогічний інститут.

З 1995 по 2004 р проживала з родиною в Південно-Африканській Республіці. Закінчила там курси англійської мови, отримала спеціальності гіда та тренера пілат-гімнастики. З 2004 р проживає з чоловіком в Швейцарії, містечко Цуг, кантон Цуг.

Продовження. Початок в № 50

 

Офіційний Цюріх-фінансова столиця

Цюріх - найбільше місто в Швейцарії з населенням більше 1 млн., столиця однойменного німецькомовного кантону. Дуже старе місто, засноване ще в доримський період. Має свій міжнародний аеропорт Клотен.

Екзотика Швейцарі
Знову, як і раніше в нотатках циклу “Подорожі”, писатиму про те, як сприймала країну власними почуттями та розумінням побаченого та почутого. А ще з намаганням все це осмислити. Мала 6 днів у 2010 р. для відкриття цієї країни у складі нью-йоркської туристичної групи з 48 осіб на чолі із власним гідом.

В дощову туманну погоду те, що бачиш на горизонті, нагадує міраж, обман зору: за пеленою дощу то виринає, то зникає будинок-привид.

Він стоїть самотній, покинутий, майже забутий, але величний і гордий своєю історією. Взимку, в сонячний день, добре видно широку споруду, яка мені нагадує здалеку картинку з дитячих пазлів...

Ви втомилися від літаків, автомобілів., готельних номерів? Відчуваєте, що змучені від роботи, міста, метро, маршруток і таксі? Вам набридли біфштекси, мікси, хот-доги і гамбургери? Я запрошую вас до спілкування з природою у казку-подорож Дністровським каньйоном.

Уявіть картину – майже абсолютна тиша, чути тільки, як весло ледь торкається води, десь далеко кидається риба і долинають голоси нічних рибалок.

Парк Софіївка
в Умані щороку відвідують півмільйона туристів. Їхати туди у вихідні не варто. Людей так багато, що з охочих сфотографуватися біля статуй шикується черга.
– Восени 2004-го до міста з концертом Кіркоров приїжджав. З ним Наташа Корольова, Ян Табачник і Клара Новікова,– розказує екскурсовод 51-річна Галина Никитюк.– Я мала Кіркорову парк показувати. Прочекала його цілий день під дверима, а він не вийшов.

Тернопільщина – найбільш замковий регіон України. В акції “7 чудес України: замки, фортеці, палаци” Тернопільську область представляють аж 23 номінанти.

Збаразький замок:
від середньовічних тортур до органної зали
Сьогодні Збаразький замок є серцем Національного заповідника “Замки Тернопілля”, який об’єднує 11 стародавніх споруд.

Озеро Світязь – найбільше і найглибше озеро природного походження в Україні.

В народі його називають українським Байкалом, адже за глибиною Світязь не має собі рівних не тільки в Україні. Зі Світязем не може зрівнятися Азовське море, озеро Синевир у Закарпатті, славний угорський Балатон і навіть знамените польське озеро Снярдві. Окрім того, Світязь має цілющі властивості.

Парасолі і старий Львів зливаються у симфонії дощу. Хтось квапливо поспішає, а хтось разом зі своєю парасолею знаходить столик під ще більшою і, вмостившись у плетене крісло, смакує незмінний солодко-гіркавий напій. Горнятко кави, старий Львів і мовчання, що відлунює в архітектурі легким смутком…

Дощ все дужчає, монотонне соло сірих потоків розбивають колеса автівок, пливуть розцяцьковані рекламою трамваї, вливаючи своєрідного мажору.

Найбільший недолік цьогорічного фестивалю «Трипільське коло. Вогонь» – те, що встигнути одній людині побувати на всіх цікавих лекціях – практично неможливо. В одному кінці поля вчили робити красиві браслети з бісеру, і в той же час на іншому кінці розповідали, як порятуватися від відьмацького ока. Навіть тим, хто не особливо цікавиться такою собі езотерикою, було що почерпнути. Однак з езотеричним ухилом все було набагато цікавіше.

Мальовниче Тернопілля ввійшло у душу теплим липневим полуднем, який, здається, ще вчора, голубив зір позолотою куполів Собору Зарваницької Матері Божої. Щоразу, збираючись у відпустку, мріяла відвідати наш український Люрд, святиню, куди сотні тисяч паломників з усієї України приходять аби вимолити Божу ласку.

Із розповідей бабуні запам’ятала про кількаденні піші прощі святими місцями, особливо тими, де по дорозі спраглі причащалися живою водою з тих самих джерел і криниць, що пила Божа Матір.