Він мав прийти на перше причастя до своєї донечки, але за кілька днів до того бійця не стало. Івано-франківський воїн Сергій Гундер з позивним «Татарин» часто віджартовувався, що його кулі не беруть. Але того дня щось пішло не так.

Міркування з нагоди ювілею американського правника, судді, громадського діяча й українського патріота.

21 березня Юрій Михайлович відзначив ювілей — 90-річчя... Перу письменника належить низка творів, які відображають історичний розвиток держави та роль особистості в ньому.

Щотижня у травні Україна прощалася з найкращими своїми синами. Усі вони загинули, захищаючи непорушність українських кордонів від російських окупаційних військ. Уже шостий рік триває війна, шостий рік гинуть українські воїни та цивільні українці. І допоки частина демократичного світу роздумує над тим, чи не послабити або й узагалі скасувати санкції стосовно Росії, російські війська продовжують вбивати українців.

Чи не вперше про родину священиків Базилевських я довідався з біобібліографічного довідника авторства дослідника-полтавця Петра Ротача «Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції…», який побачив світ уже понад два десятиріччя тому, у 1998-му році, в полтавському видавництві «Верстка».

Чи не вперше про родину священиків Базилевських я довідався з біобібліографічного довідника авторства дослідника-полтавця Петра Ротача «Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції…», який побачив світ уже понад два десятиріччя тому, у 1998-му році, в полтавському видавництві «Верстка».

Зовсім юні парубки і статечні чоловіки – війна не шкодує нікого. Вони віддали своє життя – аби ми мали можливість мирно жити. Жити за двох – за себе, і за того, хто віддав своє життя заради тебе. Жити вдвічі відважніше, вдвічі чесніше і вдвічі впевненіше…

У засвіти відійшла людина, яку можна було б назвати двигуном культури в Українському П’ємонті, – Маркіян Іващишин. Безліч гучних культурних проектів у Львові таки чи інакше пов’язані з його іменем. Велика втрата для Міста. Непоправна втрата для українців…

19 травня у Львові пішов з життя відомий стрибун з жердиною 1960-х років Віталій Чорнобай. Віталій Іванович лише чотири дні не дожив до свого 90-річчя.

Чи не вперше про родину священиків Базилевських я довідався з біобібліографічного довідника авторства дослідника-полтавця Петра Ротача «Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції…», який побачив світ уже понад два десятиріччя тому, у 1998-му році, в полтавському видавництві «Верстка».

За ними плаче небо травневими дощами. Вони навічно запеклися у серцях найрідніших пекучим болем. Зарубцювалися кривавою раною у бойових побратимів. Наші захисники. Наша гордість. І наш біль. Схиляємо перед вами коліна. Вічна вам шана!

Весняний місяць квітень, час народження нового життя, страшною звісткою ввірвався не в одну українську родину. Майже 20 воїнів уже ніколи не прийдуть додому, не усміхнуться і не пригорнуть до серця найрідніших. Усі вони загинули, захищаючи рідну землю від російського окупанта. Пом’янімо їх… Вічна їм пам’ять і шана.