20 Січня 2011 року відійшла від нас на вічний спочинок усім відома світлої памяті п. Іванна Тетяна Ґорчинська (Донця). В п’ятницю ввечері, 28-го січня, чикаґська громада зібралася в катедральному храмі св. о. Миколая, де покійна п. Іванна була довголітньою активною парафіянкою, щоби вшанувати її память.

Церква була заповнена по вінця родиною, друзями, приятелями, співробітниками, громадськими представниками і тим, котрі знали покійну п.Іванну вартість як заслужену людину.

“Знаю діла твої і любов, і віру, і службу, і терпеливість твою, і діла твої останні” (Од. 2,19).

Пойорданським надвечір’ям, 20 cічня цього року зайшла за хмари зірка св. пам’яті Іванни Ґорчинської.
Гірка звістка сколихнула усіх, хто знали пані Іванну Ґорчинську. 28 і 29 січня українська громада міста Чикаго в катедрі св.о. Миколая прощатиметься з Людиною-Патріотом, яка все своє життя присвятила родині, громаді і Україні.

Як геніально вона грає саму себе, коли ходить старими вулицями Харкова у супроводі свого друга, колишнього мера Михайла Пилипчука та однієї–двох телекамер.

Усе в міру, зі смаком, зворушливо. Це ніби кіно, навіяне реальністю або реальність, вмонтована в кіно. Ось зірка на Клочківській, де вже немає її будинку, ось біля Маріїнської гімназії на Римарській, де колись вчилася юнкою, ось пройшла Сумською повз театр Шевченка, монологи з вистав якого й понині цитує українською.

15 жовтня виповнилося 55 років українському письменникові, журналістові, громадсько – політичному діячеві, етнографу, фольклористові, писанкареві, вишивальнику, етнологові – Пожоджукові Дмитрові Онуфрійовичу.

Я запізнався з Дмитром Пожоджуком 17 років тому через газету “Молодь України”, хоча він мешкає у сусідньому з моїм селі Космачі.

Кажуть, що медіа – це свого роду влада, хоча й без виконавчих повноважень, і газетні видання в цій потужній системі займають не останнє місце.

В пресі висвітлюється все: основні події світу та приватні секрети зірок, політичні перипетії та економічні процеси, визначні особистості та природні явища. Як правило, за кадром залишаються тільки самі журналісти, які докладаючи чималих зусиль, доносять увесь цей потік корисної інформації до зацікавлених читачів.

Від автора: Кожні відвідини України супроводжуються новими матеріалами. Принцип його відбору – позитив. Кілька років тому ми уже писали про успіхи українського державного підприємства “Санаторій ім. Пирогова” та його директора, який заслужено був героєм нарису. Сьогодні ж у новому нарисі-ессе і героєм, і аналітиком нових досягнень цього колективу є його представники. Отже, події сьогодення очима учасників госпрозрахункового народного підприємства..

На особливу згадку небайдужої української громадськості заслуговує уродженець Лохвиці визначний митець світвого рівня Михайло Сергійович Дмитренко (09.11.1908-08.03.1997) – видатний майстер станкового і монументального малярства, який після закінчення реального училища навчався у Київській художньо-індустріальній профшколі, а потім у Федора Кричевського на факультеті малярства Київського художнього інституту, який закінчив 1930 року.

“21 вересня, в день Різдва Пресвятої Богородиці у Львові на Личаківському цвинтарі відкрили пам’ятник народному артистові України Іванові Мацялкові. Саме в цей день 1954 року народився Іван на Львівщині в селі Батятичі.

29 липня 2007 року не стало Івана Мацялка. Сонце його життя закотилося за обрій, заплакало небо і земля, а українська пісня вбралася в журбу. Пісенна зірка піднялась до небесних світил, де назавжди залишиться у полоні неба.

Ігорю Юхновському, видатному українському ученому і політику першого вересня виповнилося 85 років.

Незважаючи на поважний вік, Ігор Рафаїлович “в строю”. Багато молодих людей можуть позаздрити світлому розуму та енергійності цього великого чоловіка.
Академік Юхновський– один із найяскравіших старожилів в українській політиці.

Передмова
Якщо Вам подобаються пригодницькі повісті, цей нарис про незвичайне життя Ніколаса Бурлака – для вас. Якщо ви не байдужі до мемуарів видатних людей, Ніколас Бурлак – ваш герой. Якщо віддаєте перевагу публіцистиці, сьогоднішня розповідь – про майстра цього жанру. Понад усе на світі захоплюєтесь літературою про справжню любов?

Його родина мала великі статки та баронський титул, а згодом і графський. Та, як каже сам Мирон Кипріян, це все справа давно минулих літ. І треба жити не минулою величчю, а створювати теперішню. Він – народний художник України, лауреат численних премій, зокрема і Національної премії ім. Т. Шевченка.

Сценічне обличчя Національного театру ім. М. Заньковецької – його рук справа.

«Держава виникає тоді, коли людство виходить з дикої стадії» – ці слова належать Михайлові Лозинському, українському політичному діячеві, публіцисту, літературознавцю, перекладачеві.

Він належить до когорти тих, чиє ім'я залишилося невідомим для багатьох поколінь, народжених в Україні.