Міністр закордонних справ Борис Тарасюк закликає країни-учасниці Організації Об'єднаних Націй визнати Голодомор 1932-33 років актом геноциду українського народу. Про це повідомив керівник прес-служби Міністерства закордонних справ Андрій Дещиця з посиланням на виступ Бориса Тарасюка на 61-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку 25 вересня.

Тарасюк підкреслив, що прийняття такого рішення мало б винятково важливе значення для всіх країн, які сповідують принципи демократії й поваги людської особистості, і стало б свідченням вірності своїм міжнародним зобов'язанням, підтвердило б готовність протистояти проявам тоталітаризму, масовим і грубим порушенням прав людини й нових випадків геноциду.

Сімдесят три роки тому в Україні лютував страшний, штучно створений комуністичною владою Кремля, голод від якого вмерло понад десять мільйонів українського селянства. В родині моєї матері, з голоду померло дев'ять осіб: її батьки, брати, сестри, дядьки та тітки, що жили на хуторі на Полтавщині. Українська трагедія 1933 року не була стихійним лихом, спричиненим посухою чи неврожаєм. Цей голод був навмисне організований і проведений російсько-комуністичним урядом Совєтського Союзу, щоб зламати хребет української нації. Кремль наклав на українського селянина такі високі податки, які не було змоги виконати.

      Голодомор 1932-1933 років в Україні - не історична минувшина, а глобальна терористична акція комуністичного режиму проти мирного населення, яка не має терміну давності та забуття. Вона була і лишається незагоєною раною генетичної пам'яті українського народу. Десять мільйонів українців заморили штучним голодом для досягнення злочинної політичної мети: ослаблення та винищення волелюбного українського селянства - соціальної основи нації.

"ГОЛОДОМОР: СПОГАДИ ОДНІЄЇ РОДИНИ", ІВАН КОЛОМИЄЦЬ

Книжка присвячена пам'яті всіх безневинних жертв  найбільшої трагедії українського нарроду. Перед читачами розгортаються картини трагічних подій в селах на Полтавщині: жахливі, нелюдські умови життя знесилених голодом людей,  безпідставні арешти й висилки. Спогади написані Іваном Коломийцем у Америці, куди його привела життєва стежка.

Книжка присвячена пам'яті всіх безневинних жертв найбільшої трагедії українського народу  штучного
голодомору 1932-1933 р.р., організованого московсько-більшовицькими окупантами України.

Перед читачами розгортаються картини трагічних подій в селах на Полтавщині: жахливі, нелюдські умови
життя знесилених голодом людей, голодне божевілля, голодна смерть, безпідставні арешти й висилки.