В суботу, 17 листопада 2012 року, українсько-американська громада північно-східної частині Сполучених Штатів провела своє щорічне вшанування Голодомору скорботною ходою на відстань у майже п’ятдесят блоків, починаючи від Української Католицької Церкви Св. Юра і до собору Св. Патрика на 51-й вулиці і П'ятій авеню. Там відбувся реквієм екуменічної (Українська Католицька та Українська Православна) служби

(Панахида) на вшанування пам'яті жертв.

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.

В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року.

…”Смерть вирішує усі проблеми: немає людини, немає проблеми,” – ці слова належать кату українського народу Йосифу Сталіну, який робив усе, щоби зламати хребет українській нації.

Геноцид... Це страшне слово. Майже третина українського народу вимерла під час штучно створеного голоду 1932-1933 років минулого століття.

В неділю, 19 вересня, українська спільнота мегаполісу Чикаґо згадувала і молилася за жертв ґеноциду, який був здійснений над українським народом комуністичним режимом Російської імперії під проводом Сталіна в 1932-1933 роках.

Згадуючи сьогодні ґеноцид, ми більше, як коли-небуть, усвідомлюємо собі, що це була колосальних розмірів трагедія, страшна й неймовірна подія, яка немає собі рівних в історії людства, яку довелося пережити українському народові.

Про трагедії людства повинен знати кожен громадянин планети Земля, адже чужого горя не буває. Жахіття і страждання, які довелося пережити у своїй історії вірменам, євреям, камбоджійцям чи суданцям, це – трагедія цілого людства. Жоден злочин, скоєний з міркувань етнічних, релігійних чи політичних, не може бути підданий забуттю.

Нещодавно в Україні було видано унікальну карту “Голодомор 1932 – 1933 років”, на якій позначено не лише місця так званих “чорних дошок” (спеціальні каральні заходи проти окремих сіл, коли голодне село оточували озброєними загонами, чим прирікали його на загибель), а й шляхи переселення на вимерлі території людей із Росії та Білорусії.

28 квітня Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію про вшанування пам’яті жертв великого голоду (Голодомору) в колишньому СРСР. Український інститут національної пам’яті (УІНП) вітає прийняття цієї резолюції та поціновує її як важливий крок у відновленні історичної правди і пам’яті про мільйонні жертви тоталітарного сталінського режиму.

За радянських часів основними носіями історичної правди про український народ були представники Діаспори. Таким чином пам’ять про жертви Голодомору збереглася впродовж понад півстоліття. Діаспора доводила перед світом, що Великий Голод 1932-33 був Геноцидом українського народу. Натомість СРСР заперечував це і навіть насаджував, що голоду в 1932-33 взагалі не було. До речі, в той час СРСР експортував зерно. Натомість голоди інших часів (20-их і 40-их років) СРСР визнавав, як наслідки природного лиха, війни, тощо та навіть у той час шукав допомоги у Заходу.

Асоціації дослідників голодоморів в Україні з приводу заяви Президента України Віктора Януковича на засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи 27 квітня 2010 р. про заперечення голодоморугеноциду 19321933 років в Україні

Ми, фундатори та активісти Асоціації дослідників голодоморів в Україні, яка діє з 27 червня 1992 р., глибоко обурені зухвалою і цинічною заявою В.Януковича в Страсбурзі 27 квітня 2010 р. про те, що Голодомор в Україні не був геноцидом українського народу, а трагедією усіх народів колишнього СРСР.