Вчителька зі 40-річним стажем переконана: червона влада вчинила Голодомор, аби знесилити і втримати у своїй владі українців

"У 32-му році, я пам'ятаю, дуже великий був урожай, - згадує 80-річна Марія Балас. - У нас у коморі було два засіки: в одному пшениця, в іншому - жито. І квасоля була, і насiння коноплі, і соняшникове насіння, і гарбузове - все це у мішках. Два погреби картоплі, огірки, капуста, ціла бодня з салом... Це був приблизно листопад - пам'ятаю, що я була у черевичках. Ще без пальтечка, але обгорнута бабуниною великою хусткою. У двір заїхало багато підвід...

В історії нашого народу є багато сумних сторінок, але найтрагічнішою з них є Голодомор 1932-1933 років, який жахливою смертоносною косою зібрав жнива, що налічують мільйони невинних жертв. Цій сумній події сьогодні приділяється значна увага як на державному рівні в Україні, так і в діаспорі, яка протягом десятиліть вела активну боротьбу за визнання цього трагічного факту та засудження злочину комуністичного режиму Радянського Союзу супроти українського селянства.

Якою має бути па-м'ять про загиблих від голоду, без домовин закопаних у великих ямах поблизу кожного українського села? Здавалося б, глибокою і шанобливою - хрести, меморіали, свічки і молебні. І, безперечно, ґрунтовні наукові дослідження, документальні виставки і фільми - аби минуле стало уроком і не повторилося для дітей і внуків. І ще наше суспільство потребує тиші, щоб засвоїти ці знання і замість "подвійної моралі" відчути в собі внутрішній закон, правдивий і єдиний для всіх, як зоряне небо.

Сан-Франциско

5 травня Міжнародна Естафета "Смолоскипу Голодомору" прибула до Сан-Франциско у Каліфорнії. Це друге місто американського шляху міжнародної естафети.

У катедрі святої Марії, священики Української Православної та Української Греко-Католицької Церков відслужили соборну панахиду за жертв українського Ґеноциду 1932-1933 років, в якій взяли участь й інші релігійні деномінації північної каліфорнійської громади.

"Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, сідало за обрій кольору крові і не впізнавало землю. Чорне вороння ширяло зграями над селами, заціпленими в тяжкому смертному сні. Танули на обширах України важкі сніги весни 1933 року, являючи світові небачені досі страшні видива. Чи була того року весна? Ніхто не пам'ятає сьогодні," - читаємо рядки невідомого нам автора, який записав спогади очевидця, живого свідка того голодного року...

У неділю, 4 травня, українська громада штату Вашинґтон офіційно привітала "Незгасиму свічку" Голодомору, яка прибула з Канади у США. У зворушливій церемонії взяли участь Конґресмен Джім МкДермот (демократ, представник 7-го конґресового округу штату Вашинґтон), посли України в США, Канаді та Ватикані, як також і президенти Конґресу Українців Канади та Українського Конґресового Комітету Америки (останній, також Голова Крайового Комітету для відзначення 75-ої річниці українського Ґеноциду 1932-1933 років), як також і близько 300 місцевих українців, серед яких було багато молодих студентів та пластунів, які зібралися в Університеті штату Вашинґтон для передачі смолоскипу.

Про Голодомор широка громадськість дізнається переважно двома шляхами: з родинних розповідей та з газетних публікацій і телепрограм. Родинні перекази глибинні й зрозуміліші через близькість реальних очевидців - бабусі, прадіда, матері. А газетні публікації і документальні фільми розкривають широку загальнонаціональну картину геноциду, де кожен край може віднайти себе і водночас переконатися: такі ж методи були застосовані у 33-му до всіх українців у СРСР, від Поділля до Кубані.

Гітлерівці планували знищити до третини українців і заселити звільнені території німецькими колоністами. Ця теза повторювалася і продовжує повторюватися нині - і не лише у лівих виданнях. Короткий аналіз проблеми - без емоцій, тільки факти і цифри.

У матеріалах Нюрнберзького процесу є посилання на виступ Гіммлера на таємній нараді у Гітлера навесні 1941 року. Він закликав зменшити (а не знищити) в перспективі слов'янське населення Польщі та окупованих республік СРСР на 30 мільйонів.

7 листопада 2003 року двадцять п'ять держав - членів 1 ООН видали Заяву до 58-ої Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, (a пізніше ще чотирнадцять країн-членів підписали заяву або прислали листи підтримки), яка була передана Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй Постійним Представництвом України до ООН. Нижче подаємо витяг із Заяви...

Наукова Робота Києво-Могилянської Академії

В останні роки тема Голодомору набуває нового звучання. Тепер це не лише жива пам'ять, що передається через покоління, не лише моторошні свідчення колоніального гноблення українців чи метафора незахищеності народу, який не має власної держави. Голодомор сьогодні виходить на зовсім інше розуміння - гуманітарної катастрофи світового масштабу.

"Мені тринадцятий минало..." Хто не знає цих простих і проникливих слів із "Кобзаря". В уяві - Кирилівка. А ген-ген за мальовничим селом розкинулися рівні поля, обрамлені зеленими гаями та перелісками. На пагорбку примостився малий Тарас. За плечима - торбинка, в якій окраєць хліба й цибулина. Пас хлопець чужих овець на чужому полі.

Взятись за перо мене змусила бліда неміч аргументів деяких дослідників, які не є достатньо переконливими щодо того, що Голодомор був геноцидом саме етнічних українців. Я - росіянин, що народився на Кубані після голодомору.

Як відомо, на початку 1790-х років запорожці куренями переселялись на Кубань і засновували козацькі курені, що згодом ставали станицями з тими ж назвами, що й курені. Був Кущівський курінь - постала станиця Кущівка на річці Єя, а також станиці Шкуринська, Канелівська, Старо-Мінська.