Частина перша: підтасовування прогнозів

 

МВФ заохочує таке спотворення статистики. В останньому дослідженні він розповідає, що у 2009 році дефіцит держбюджету України утримається у межах 6% ВВП, або 55 мільярдів гривень. А якщо додати благодійну допомогу "Нафтогазу", то дефіцит складе 79,1 мільярда.

 

Україні ще ніколи не було нормального бюджету. До 2000 року його не було як такого, бо не можна назвати бюджетом те, що затверджується в середині наступного року. Щось пристойне з'явилося з подачі прем'єра Віктора Ющенка.

З огляду на реальність, розповіді про вихід світовій економіці з рецесії пропонуємо вважати невиправданим оптимізмом. Єдине, що є на сьогодні - це надзусилля урядів, завдяки яким вдалося зупинити обвал найбільших економік світу.

Чи правда, що Штатам краще? Чи дійсно найбільша економіка світу припинила падати, і почала відроджуватися? Чи правда, що Японія, Німеччина, Франція, Великобританія та Росія вийшли з рецесії? Або це всього лише голос пропаганди, яка прагне видати бажане за дійсне?

Деякі іноземні та вітчизняні експерти останнім часом почали прогнозувати близьке одужання світової економіки.

Пенсійна реформа 1980-х років у Європі кардинально вплинула на соціально-економічне життя регіону, суттєво збільшила реальні доходи літніх людей і, загалом, сильно змінила світ. Україна знаходиться на самому початку цих перетворень.

У 2004 році в Україні за прикладом інших країн була запроваджена трирівнева система пенсійного забезпечення. У якому стані перебувають сьогодні її складові?

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.</</a>

Зараз люди сприймають пенсійну систему як сплату податку з надією, що потім їм нарахують пристойну пенсію. Накопичувальне ж пенсійне забезпечення базується на індивідуальних рахунках учасників. Ці кошти повернуть їм після досягнення пенсійного віку.

Пенсійні проблеми завжди викликають гострі політичні дебати, як у США, Німеччині, Великобританії та Росії, або ж масові вуличні протести, як в Італії та Франції.

В Україні пенсійні питання ще не вийшли "на рівень Італії, чи Франції", однак соціологічні дослідження свідчать, що абсолютна більшість населення не задоволена існуючою пенсійною системою.</</a>

Справа йде до того, що влада Швейцарії відмовиться від головної цінності своєї країни - банківської таємниці вкладу. Будь-який слідчий будь-якої країни скоро зможе дізнатися, які рахунки і на які суми відкриті у будь-якого жителя планети в Швейцарії. А напередодні аналогічним чином вчинила Великобританія та Німеччина з Ліхтенштейном.

Чи правда, що Штатам краще? Чи дійсно найбільша економіка світу припинила падати, і почала відроджуватися? Чи правда, що Японія, Німеччина, Франція, Великобританія та Росія вийшли з рецесії? Або це всього лише голос пропаганди, яка прагне видати бажане за дійсне?</</a>

Незважаючи на розкручування кризових явищ, приплив капіталів у США не припиняється. Отже, навіть під час кризи довгострокові облігації Сполучених Штатів розглядаються, насамперед, як надійний засіб збереження резервів.

Ліквідація чи, принаймні, суттєве зниження дисбалансів у міжнародній торгівлі та фінансах є необхідною умовою відродження світової економіки.

При цьому, насамперед, слід вести мову про можливості покращення позицій платіжного балансу США, який є справді глобальним "споживачем"

(1-ша частина в № 34)

Володіючи доступом до значних валютних ресурсів, російські банки можуть впливати на монетарну політику в Україні. Однак НБУ не зумів перешкодити проникненню цих установ в країну. Як і не зумів утримати баланс між вітчизняним, російським та європейським капіталом.

Нагадаємо, що у відомому відеопосланні Дмитра Медведєва до українського президента звучить докір, що українська влада систематично порушує права російських інвесторів. "Економічна правда" вирішила розібратися наскільки це відповідає дійсності.

У 2002-2004 роках в Україні починається друга хвиля експансії російського капіталу.

Загальний рівень інвестиційної привабливості Сполучених Штатів тепер не лише у руках суб'єктів реальної економіки та фінансового сектора, але ще й під владою державних органів статистики.

В умовах нестабільної ситуації на світових фінансових ринках і відсутності значущих фундаментальних ідей та середньострокових трендів, особливої ваги у свідомості інвесторів набуває макроекономічна статистика як "джерело натхнення" та "дороговказ" для "втомлених" інвесторів.

Озвучений у відеопосланні Дмитра Медведєва докір українському президенту у тому, що українська влада систематично порушує права російських інвесторів, свідчить або про відсутність у кремлівського керівництва об'єктивної інформації про стан справ в Україні, або про свідому політизацію даної теми напередодні президентських виборів.

Насправді, російський капітал почувається в Україні значно вільніше, ніж навіть у себе на батьківщині. Лише тут російські інвестори дозволяють собі створювати штучні кризи, користуючись монопольним положенням на ринках, розмивати контрольні пакети акцій держави, ігнорувати інвестиційні зобов'язання, взяті під час приватизації.

Математика боргової динаміки говорить про те, що усім країнам єврозони слід збалансувати поточні рахунки - і дефіцит, і надлишок не повинні перевищувати 3% ВВП.

Eкономічна криза виявила дві фундаментальні проблеми у системі Європейського валютного союзу (ЄВС).

Перша стосується стійкості державних фінансів у деяких країнах-членах зони євро.

Друга проблема - неефективне узгодження макроекономічної політики - призвела до розбіжностей у міжнародній конкурентоспроможності членів зони, загрожуючи самому існуванню євро.

Україна отримала третій транш кредиту Міжнародного валютного фонду у розмірі 3,3 мільйони гривень. Про доцільність отримання цих коштів та ефективність їхнього використання «Главред» попросив розповісти економістів двох поколінь - у минулому викладача та студента, а нині - президента Української асоціації економістів-міжнародників Антона Філіпенка та директора Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігоря Бураковського.

 

МВФ: 250 мільярдів - добре, а 750 мільярдів - ще краще

Останнім часом у світі з новою гостротою розгорнулася дискусія навколо доцільності широкомасштабних вливань в економіки розвинених країн. З одного боку, без стимулювання вихід з депресії не є можливим, з іншого - це провокує інфляцію.

"Е П" представляє останню публікацію на цю тему одного з найбільш авторитетних економістів сучасності Джозефа Стіґліца.</</a>