Події на Майдані, а потім боротьба з агресією сусідньої держави засвідчили, наскільки потрібна людям України своя віра, своя власна церква. Яка не залишить на самоті у скрутний час випробувань, яка буде поряд на передовій і втамує біль від втрат. Незалежна і державницька. І вкотре вже на порядку денному постає питання про створення єдиної Помісної православної української церкви.

Отець Любомир Яворський, заступник керівника Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, днями повернувся із зони, де триває Антитерористична операція. Також військовий капелан провідав своїх підопічних, які служать для наших військових у Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській, Харківській та Донецькій областях.

Наша П’ятидесятниця– єдина можливість нашого переродження, преображення і воскресіння.

Тільки свята людина може прийняти в себе, до свого серця Святого Духа і жити Ним, бути в Ньому, бути в Ісусі Христі.
Тому неправильно стверджувати, що «жива парафія– місце зустрічі з живим Христом».

Закінчення, поч. у поп. номері

«16 жовтня 2009. Їду сам на озеро. Упіймав кілька рибок. Весь час чути, як тріщить лід. Скутер залишив на березі, боюся, чи лід під ним не проламається. Ловлю ще трохи риби, і тоді чую постріли поблизу. Беру свою рушницю й хочу вийти на узгір’я, щоби побачити, де йдуть карібу. Бачу маленьке стадо, 6-7 голів, метрів за 70 від мене.

Триває тиждень Доброго Пастиря.
І так сталося, що привів Бог до Києва такого особливого священика – який уміє полювати китів, бити оленя-карібу, заганяти вівцебиків, жити за умов 60 градусів морозу і їздити світом, у якому немає доріг. А доріг немає, бо все вкрите снігом, біле і безкрає. Може, він краще знає, який то пастир – добрий?

У своєму виступі перед початком Вищої Церковної Ради РПЦ Патріарх Московський і всієї Руси висловив свою тверду переконаність, що єдиною Церквою, яка, мовляв, стояла і стоїть тепер в Україні осторонь політики, є «його Церква», тобто, в цьому випадку – Українська Православна Церква (Московського Патріархату). Це – повторення традиційної ілюзії московського православ’я, що, не подаючи свого остережного голосу на захист людей, яких пригнічує влада, вона тим самим стоїть «поза політикою».

«Ми не знаємо, чому Бог допускає те, що коїться в Україні. Проте все, що відбувається, діється з Його волі. Гадаю, це – випробування…» – таку думку висловив Блаженніший Любомир Гузар в ефірі «Громадського ТБ».

Як сказав Блаженніший Любомир, українці близько двохсот років не мали своєї держави, а тому не знають, як поводитися належним чином із своєю незалежністю: «Ми кажемо про речі, що, можливо, іншим людям з інших держав є дивними.

Католицький священик-редемпторист і журналіст зі Словаччини Растіслав Длуги приїхав до Львова, щоб узяти участь у міжнародному студентському медіасимпозіумі, організованому Школою журналістики Українського Католицького Університету.

Він розповідає, що спершу став священиком, а вже потім опанував журналістику. «Мій тато не був щасливим.

27 квітня Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, взяв участь у канонізації двох визначних Римських Єпископів минулого сторіччя: Папи Івана XXIII та Папи Івана Павла II. Із Святішим Отцем Франциском співслужили предстоятелі різних Східних Католицьких Церков, 150 кардиналів і понад 700 єпископів.

Минуле ХХ ст., зокрема його перша половина, записалося в пам’яті людства двома світовими війнами. Уже мало серед живих тих людей, які пам’ятають Другу світову війну з усіма її жахіттями.

У другій половині минулого століття були тільки локальні збройні сутички, а на загал це був період так званої холодної війни. Властиво, це була гра нервів.

Директор Релігійно-інформаційної служби України Тарас Антошевський розповідає про духовні зміни у свідомості співвітчизників, проблеми віри та обнадійливі тенденції до церковного й суспільного порозуміння.

Чи можемо нині констатувати загострення потреби людей у вірі?

Така потреба є завжди. Комуністи і їхні послідовники, заперечуючи Бога, розуміли потребу у вірі, а тому вигадали нову псевдорелігію зі своїми святами та обрядами, але справжню віру цим так і не знищили.

Отець Любомир Яворський, військовий капелан, заступник керівника Департаменту душпастирства силових структур Патріаршої курії УГКЦ зараз разом із іншими капеланами УГКЦ відвідує військові частини на східних, південних і північних теренах України.

Капеланська мандрівка отця Любомира триває вже понад десять днів.