В описах "бандерівських звірств" прочитується світогляд і практика силовиків НКВС

"Різунів" у вишиванках, із закривавленими сокирами в повоєнні роки полюбляли зображати майстри радянської "політичної карикатури". Один з таких образів реалізували: у 1949 році двоє парубійків зарубали сокирою письменника Ярослава Галана, і з цієї детективної історії живописали ще барвистішу картину "людиноненависницької ідеології українського буржуазного націоналізму". Як зазначав письменник Олекса Гай-Головко, Галан став першим і єдиним "великомучеником комуністичного режиму в Галичині".

Передмова до видання "Нахтіґаль y запитаннях і відповідях"

Запропонований тут читачеві проект є другим з черги спільноти maidan.org.ua, в якому будь-який бажаючий міг поставити запитання людині, причетній до української історії середини минулого століття. Першим таким проектом була цілорічна інтернет-прес-конференція Головного Командира УПА Василя Кука. Оце читач тримає в руках підсумки такого ж тривалого спілкування спільноти Майдану з вояком Нахтіґалю Мирославом Кальбою.

Перед тим, як запропонувати читацькій увазі, чи то нариси, чи то задокументовані мною через десятки років після почутого прадідівські спогади, змушений зробити декілька попередніх зауважень та пояснень.

Певно, я не зроблю якогось глобального відкриття, якщо озвучу наступну сентенцію: свій власний погляд на історію мають право мати і мають не лише народи чи держави, або ж професійні історики, які, як їм здається, цю історичну думку формують, але й кожна окремо взята людина.

Чорний вересень в Україні котиться вниз. Тимошенко на запитання про торгівельні санкції Росії проти України на прес-конференції 17 вересня відповіла: "Я думаю, що за всі такі радикальні рішення щодо України відповідальність несе особисто президент Ющенко. Тому що коли якимось країнам оголошується інформаційна війна і коли країни ображаються і принижуються, то, безперечно, Україна чекає удару у відповідь. І тому за все, що відбувається поганого у відносинах між Україною і Росією, я думаю, що персональну відповідальність несе Віктор Ющенко, президент України".

В українських засобах масової інформації вже були публікації про вченого, археолога, старшого викладача кафедри історії Маріупольського державного гуманітарного університету Володимира Костянтиновича Кульбаку. Займаючись археологічною практикою на теренах України і зокрема Донецької області більше тридцяти років, Володимир Костянтинович зробив чимало серйозних наукових відкриттів, серед них був і найдавніший у світі віз зі суцільним колесом, датований 32 століттям до нашої ери, що був знайдений в кургані під Маріуполем.

Донські й кубанські козаки у боротьбі за волю найпершим союзником мали етнічних і духовних побратимів - українців

Боротьба Козачої повстанської армії проходила у традиціях УПА з Великої України. І то не дивно, бо українці скрізь є однаковими, і саме в буремні роки війни двох імперій українська нація в єдиному пориві піднялася на боротьбу не за інтереси німецьких чи радянських нацистів. Піднялися українці від гір Карпатських аж по Кавказькі! Стали під червоно-чорними та жовто-блакитними прапорами до лав УПА - від Вісли і аж по Кубань.

21 серпня виповнилося 40 років відтоді, як Радянський Союз увів війська до Чехословаччини - щоб задушити демократичні реформи, розтоптати мрії чехів і словаків про "соціалізм із людським обличчям". Погано зашпакльовані дірки від куль на фасаді празького Національного музею можна бачити ще й тепер. Вони досі нагадують про ту ніч із 20 на 21 серпня, коли радянські танки увірвалися до Чехословаччини, щоб розчавити "Празьку весну". Про ті дні нагадує і скромненький пам'ятник у верхній частині Вацлавської площі, на тому місці, де на знак протесту проти радянської інтервенції здійснив самоспалення 21-річний пражанин Ян Палах. Окрім цих місць, у Празі вже ніщо не нагадує про кремлівських інтервентів, і дух їх вивітрився з міста.

Буковинська земля - суцільна археологічна пам'ятка. Однак для підприємливих буковинців та чиновників бажання наживи перекриває будь-які моральні цінності. Тоді культурні багатства перетворюють на сміття й викидають історію на узбіччя. Хоча й Земельний кодекс ніхто не відміняв, і Закон про збереження археологічної спадщини нібито діє, і дозвіл археологічної охоронної служби вимагається при відведенні земельних ділянок, однак...

У відроджуваному Батурині екскурсантів охочіше водять до пишного палацу і усипальниці Розумовського, ніж до церкви Івана Мазепи

Свято-Покровська церква - одна із 39 пам'яток, які входять до комплексу заповідника "Гетьманська столиця" у Батурині. Однак її то згадують, то "забувають", бо й справді, що там показувати спраглому на сенсацію екскурсантові? Зрештою, у державній програмі розбудови Батурина як туристичної столиці українську Покровську чомусь геть "загубили". Тим часом до російської Воскресенської - найпильніша увага: її дбайливо відреставрували, бо ж усипальня Кирила Розумовського!

Чорний диск сонця на червоному тлі – в такий символ обарвлена виставка, присвячена давньоруській пам’ятці “Слово о полку Ігоревім”, що відкрилася в Музеї книги та друкарства України. Похід Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича (1151-1202 роки) на половців-ханів Гзи та Кончака закінчився поразкою та його полоном. І хоча вже минуло понад 800 літ від тієї події, однак відлуння її озивається в перекладах, переспівах, ілюстраціях, художніх та музичних творах, наукових дослідженнях. Власне, друге народження цього твору пов’язане з іменем О. Мусіна-Пушкіна, якого російська (царська, радянська) історіографія вважає альтруїстом-любителем старовини, що врятував “Слово” від цілковитого забуття.

Закінчення, початок у № 23

Але, незважаючи на всю жорстокість тодішнього режиму та паплюження національно-визвольного руху в Україні, населення жертовно підтримувало його, як тільки могло. Це дуже добре розуміли окупанти, а тому весь час намагалися за всяку ціну розірвати зв'язки українських громадян з визвольним рухом. Щоб досягти своєї мети, крім терору проти населення, вони другого виходу не бачили.

Розповідь смілянина про трагедію, яка сталася в підземеллі під містом у XVIII столітті, побічно підтвердив письменник Кротевич

У 1987 році під час розкопок на місці колишньої Смілянської фортеці черкаський археолог Михайло Сиволап виявив підземний хід із залишками людських кісток у ньому... Здавалося той день не віщував жодних пригод. Я розбирав листи у корпункті "Нової Доби" в Смілі і обливався потом. Серпень 2003 року видався парким. Особливо ж набридала муха, яка дзижчала, б'ючись у вікно. Та встати і вбити її не було сил. Раптом у двері тихенько постукали. "Заходьте", - знехотя буркнув я.