 |
Рубрики
|
 |
Молодiжне Перехрестя
|
 |
Ваша точка зору
|
|
В описах "бандерівських звірств" прочитується світогляд і практика силовиків НКВС
"Різунів" у вишиванках, із закривавленими сокирами в повоєнні роки полюбляли зображати майстри радянської "політичної карикатури". Один з таких образів реалізували: у 1949 році двоє парубійків зарубали сокирою письменника Ярослава Галана, і з цієї детективної історії живописали ще барвистішу картину "людиноненависницької ідеології українського буржуазного націоналізму". Як зазначав письменник Олекса Гай-Головко, Галан став першим і єдиним "великомучеником комуністичного режиму в Галичині".
|
| Ярослав Сватко: “Нахтіґаль” – те, що за лаштунками історії |
11/20/2008
номер #2008-47 |
|
Передмова до видання "Нахтіґаль y запитаннях і відповідях"
Запропонований тут читачеві проект є другим з черги спільноти maidan.org.ua, в якому будь-який бажаючий міг поставити запитання людині, причетній до української історії середини минулого століття. Першим таким проектом була цілорічна інтернет-прес-конференція Головного Командира УПА Василя Кука. Оце читач тримає в руках підсумки такого ж тривалого спілкування спільноти Майдану з вояком Нахтіґалю Мирославом Кальбою.
|
|
|
Перед тим, як запропонувати читацькій увазі, чи то нариси, чи то задокументовані мною через десятки років після почутого прадідівські спогади, змушений зробити декілька попередніх зауважень та пояснень.
Певно, я не зроблю якогось глобального відкриття, якщо озвучу наступну сентенцію: свій власний погляд на історію мають право мати і мають не лише народи чи держави, або ж професійні історики, які, як їм здається, цю історичну думку формують, але й кожна окремо взята людина.
|
|
| Ірина Капуста: Дослідження родоводу індоєвропейців приводить до... Донеччини |
10/01/2008
номер #2008-40 |
|
|
Донські й кубанські козаки у боротьбі за волю найпершим союзником мали етнічних і духовних побратимів - українців
Боротьба Козачої повстанської армії проходила у традиціях УПА з Великої України. І то не дивно, бо українці скрізь є однаковими, і саме в буремні роки війни двох імперій українська нація в єдиному пориві піднялася на боротьбу не за інтереси німецьких чи радянських нацистів. Піднялися українці від гір Карпатських аж по Кавказькі! Стали під червоно-чорними та жовто-блакитними прапорами до лав УПА - від Вісли і аж по Кубань.
|
| День, коли радянські танки розчавили чеські мрії |
09/04/2008
номер #2008-36 |
|
|
|
У відроджуваному Батурині екскурсантів охочіше водять до пишного палацу і усипальниці Розумовського, ніж до церкви Івана Мазепи
Свято-Покровська церква - одна із 39 пам'яток, які входять до комплексу заповідника "Гетьманська столиця" у Батурині. Однак її то згадують, то "забувають", бо й справді, що там показувати спраглому на сенсацію екскурсантові? Зрештою, у державній програмі розбудови Батурина як туристичної столиці українську Покровську чомусь геть "загубили". Тим часом до російської Воскресенської - найпильніша увага: її дбайливо відреставрували, бо ж усипальня Кирила Розумовського!
|
Чорний диск сонця на червоному тлі – в такий символ обарвлена виставка, присвячена давньоруській пам’ятці “Слово о полку Ігоревім”, що відкрилася в Музеї книги та друкарства України. Похід Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича (1151-1202 роки) на половців-ханів Гзи та Кончака закінчився поразкою та його полоном. І хоча вже минуло понад 800 літ від тієї події, однак відлуння її озивається в перекладах, переспівах, ілюстраціях, художніх та музичних творах, наукових дослідженнях. Власне, друге народження цього твору пов’язане з іменем О. Мусіна-Пушкіна, якого російська (царська, радянська) історіографія вважає альтруїстом-любителем старовини, що врятував “Слово” від цілковитого забуття.
|
Закінчення, початок у № 23
Але, незважаючи на всю жорстокість тодішнього режиму та паплюження національно-визвольного руху в Україні, населення жертовно підтримувало його, як тільки могло. Це дуже добре розуміли окупанти, а тому весь час намагалися за всяку ціну розірвати зв'язки українських громадян з визвольним рухом. Щоб досягти своєї мети, крім терору проти населення, вони другого виходу не бачили.
|
Розповідь смілянина про трагедію, яка сталася в підземеллі під містом у XVIII столітті, побічно підтвердив письменник Кротевич
У 1987 році під час розкопок на місці колишньої Смілянської фортеці черкаський археолог Михайло Сиволап виявив підземний хід із залишками людських кісток у ньому... Здавалося той день не віщував жодних пригод. Я розбирав листи у корпункті "Нової Доби" в Смілі і обливався потом. Серпень 2003 року видався парким. Особливо ж набридала муха, яка дзижчала, б'ючись у вікно. Та встати і вбити її не було сил. Раптом у двері тихенько постукали. "Заходьте", - знехотя буркнув я.
|
|
|
Свіжий Номер
|
 |
Реклама
|
 |
|