 |
Рубрики
|
 |
Молодiжне Перехрестя
|
 |
Ваша точка зору
|
|
Буковина - край розлогих буків, струнких смерек та гірських потоків, що напувають своїми цілющими водами Сирет та Черемош. А ті - переливають їх в могутній Прут, омиваючи духмяні долини, на яких наче гуцульські писанки, красуються гірські села Яблуниця, Конятин, Підзахаричі, Довгопілля, Сергії, Путила, Вижниця, Вашківці, Кибаки, Чорногузи. Це гірська територія Буковини, яка відділяється розважливим Прутом від рівнинної частини. Рівнинна зона, що простягається від Прута до Дністра, з ранньої весни буяє в запашному цвітінні садів, в яких потопають села Берегомет, Брусниця, Лашківка, Лужани, Мамаївці, Кліводин, Веренчанка, Кадубівці, Прилипче, Кострижівка, Хрещатик, Звиняччин, Василів, Шубранець.
Назву "Буковина" край дістав від букових лісів, що в давнину росли по всій його території.
Біля села Молодового (Молодія) археологами знайдено рештки первісних жител, зведених із мамонтових кісток.
|
До 70-річчя підписання пакту Молотова-Ріббентропа
Сьогодні в Росії зі згубною метою "прискореного відновлення колишньої величі" ухвалено політичну доктрину переділу світу на зони впливу під камуфляжем "багатополярності". Доктрина балансування на тліючих конфліктах, загравання з антидемократичними режимами і шантажу світового демократичного співтовариства для виторговування політичних і економічних преференцій у глобальній енергетичній, фінансовій, військовій та інших сферах.
|
|
|
|
|
|
|
|
| Трагічні сторінки життя української родини на Холмщині |
02/05/2009
номер #2009-05 |
|
Трагічна доля переслідує холмщан з незапам'ятних часів. Географічне положення наших земель було об'єктом зазіхань колонізаторів, як зі Сходу так і з Заходу. Вороги нашого народу намагались розірвати зв'язок Холмщини з Київською Руссю, Галицько-Волинським Князівством, Українською Народною Республікою. Одні хотіли нас зрусифікувати, інші - полонізувати і окатоличити. Були і такі, що хотіли наш народ перетворити в своїх рабів. Незважаючи на тяжкі обставини, холмщани зберегли свою самобутність, рідну українську мову, культуру, народні звичаї, православну віру. Найважчі часи для холмського люду припали на початок 20 століття.
|
| Тетяна Таїрова-Яковлєва: Головним “авторитетом” для мене залишається документ, факт |
12/03/2008
номер #2008-49 |
|
Чому відома російська дослідниця української історії не називає зрадниками ні Івана Мазепу, ні інших гетьманів, які "не подобаються" Москві?
Останнім часом доктор історичних наук, професор Санкт-Петербурзького університету Тетяна Таїрова-Яковлєва приїжджала в Україну два місяці поспіль - у вересні й жовтні. Обидва рази - для участі у міжнародних науково-практичних конференціях. Спочатку в тій, яка відбувалась у Полтаві з нагоди 350-річчя Гадяцької угоди про створення триєдиної держави у складі Великого Князівства Руського, тобто Гетьманщини-України, Королівства Польського і Великого Князівства Литовського.
|
|
|
| Науковці-історики: “УПА не співпрацювала з німцями” |
12/03/2008
номер #2008-49 |
|
|
В описах "бандерівських звірств" прочитується світогляд і практика силовиків НКВС
"Різунів" у вишиванках, із закривавленими сокирами в повоєнні роки полюбляли зображати майстри радянської "політичної карикатури". Один з таких образів реалізували: у 1949 році двоє парубійків зарубали сокирою письменника Ярослава Галана, і з цієї детективної історії живописали ще барвистішу картину "людиноненависницької ідеології українського буржуазного націоналізму". Як зазначав письменник Олекса Гай-Головко, Галан став першим і єдиним "великомучеником комуністичного режиму в Галичині".
|
| Ярослав Сватко: “Нахтіґаль” – те, що за лаштунками історії |
11/20/2008
номер #2008-47 |
|
Передмова до видання "Нахтіґаль y запитаннях і відповідях"
Запропонований тут читачеві проект є другим з черги спільноти maidan.org.ua, в якому будь-який бажаючий міг поставити запитання людині, причетній до української історії середини минулого століття. Першим таким проектом була цілорічна інтернет-прес-конференція Головного Командира УПА Василя Кука. Оце читач тримає в руках підсумки такого ж тривалого спілкування спільноти Майдану з вояком Нахтіґалю Мирославом Кальбою.
|
Перед тим, як запропонувати читацькій увазі, чи то нариси, чи то задокументовані мною через десятки років після почутого прадідівські спогади, змушений зробити декілька попередніх зауважень та пояснень.
Певно, я не зроблю якогось глобального відкриття, якщо озвучу наступну сентенцію: свій власний погляд на історію мають право мати і мають не лише народи чи держави, або ж професійні історики, які, як їм здається, цю історичну думку формують, але й кожна окремо взята людина.
|
|
|
|
Свіжий Номер
|
 |
Реклама
|
 |
|