Цими днями відбулася важлива історична подія в українській діаспорі Америки. В одну з найбільших єпархій УГКЦ призначений новий владика - Венедикт.

По мутній віконній шибці, сором'язливо прикритій запилюженою і сто років непраною фіранкою, повзла сонна муха. Час від часу зупинялась, потирала лапкою об лапку і повзла далі, певно, хотілось їй, бідолашній, вибратися на вулицю. Там - життя, а тут - мовби застигло воно, заклякло, злякалось чогось.

Міністерство культури України включило до Національного переліку нематеріальної спадщини решетилівську вишивку «білим по білому» та пісенну традицію Київської області.

Ми часто кажемо про покликання: цивілізацій, держав, народів і кожного з нас особисто. Вживаємо для цього високі слова, вдаємося до прикладів з минулого, шукаємо взірці ген-ген далеко.

«Яра» - мистецька група (режисер Вірляна Ткач) з нью-йоркського експериментального театру «La MaMa» - презентує в ці дні свою нову виставу «1917/2017: Тичина, Жадан і «Собаки». Це її постановка, створена на основі поезій Павла Тичини, відомого сучасного поета Сергія Жадана та пісень рок-гурту з Харкова «Собаки».

15 червня у Києві, у приміщенні КМДА, Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» коронував авторів найкращих творів!

Чекали на наш Літературний додаток? Готувалися до сюрпризів? Ми їх для вас підготували!

Володимир Кошелюк (1986) - уродженець села Шендерівка Корсунь-Шевченківського району на Черкащині. Закінчивши середню школу, в 2003-2008 роках навчався на природничо-географічному факультеті Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова у Києві.

Скажу відразу: я не люблю сучасної української прози. Може, тому що твориться вона переважно випускниками філологічних факультетів, які не мають достатнього життєвого досвіду, або представниками старшого покоління, що назавжди застрягли у болоті соцреалізму і заяложених літературних штампів. На столі в мене валяється чимало книжок, які я ледве дочитав до половини,- несила було стежити за кволим і передбачуваним сюжетом та млявими діалогами. Тим-то роман вчителя географії з Корсуня Володимира Кошелюка став для мене справжнісіньким відкриттям: він геть ні на що не схожий, і, відкривши текст у своєму комп'ютері, я вже не зміг від нього відірватися.

Світлий передпокій покійного Любомира у його резиденції в Княжичах зустрічає нас його портретом. За хвилину до нас виходить сестра Вероніка, сестра-служебниця (орден сестер-служебниць, так називається монастир УГКЦ), яка працювала з Блаженнішим Любомиром. Вона зустрічала нас і раніше, коли ми приходили сюди на інтерв'ю. Приймаючи наші співчуття, сестра Вероніка каже, що бракує не фізичної присутності владики Любомира, а його жартів, його духу. У вітальні ми очікуємо племінницю Блаженнішого Любомира Гузара Марію Рипан.

Михайла Демцю часто називають українським Сальвадором Далі. І справді, зовні обидва художники схожі  не лише на обличчі, а й манерою одягатися. І неймовірною любов'ю до мистецтва. От тільки манера написання картин у них різна. Коли прийшла у майстерню привітати народного художника зі ще одним визнанням (Михайло Демцю потрапив до книги «100 найвідоміших людей України»), не могла відірвати очей від трьох його останніх полотен - «Коні», «Віолончелістка» і «Квіти»...

З 1 до 4 червня у Львові відбувся 10-й Дитячий Форум - унікальний захід, у якому поєднується гра з отриманням різних корисних вмінь і навичок, де письменники, художники, науковці, спортсмени, музиканти, винахідники, музейники, бібліотекарі, майстри діляться своїми вміннями з дітьми і цим роблять світ кращим.