Український шкільний корабель, оспіваний у піснях і міфах про найкращу у світі освіту, сьогодні нагадує не потужний флагман, а перевантажену баржу. У своїх потугах витримати конкуренцію з іншими країнами Європи, ми нагадуємо відомого мультиплікаційного героя- капітана Врунгеля під час парусної регати. Пам'ятаючи, що «як судно назвеш, так воно й попливе», бравий моряк назвав його «Побєда». Та, поспіхом готуючись до змагань, погано прикріпив літери, і «Побєда» претворилася на «Бєду».
Упівці й червоноармійці хоча й були по різні сторони барикад, проте нерідко виявляли приклади взаєморозуміння і навіть співпраці
У 1944 році ще не було видно кінця одній війні, а на Західній Україні вже розпочиналася друга. Червону армію зустріли не тільки німецька оборона, а й партизанські загони УПА. Перші серйозні сутички між УПА й армією, що наступала, сталися вже в січні 1944-го біля села Корчиця на Волині. Надалі Червона армія мусила постійно оборонятися від повстанських загонів у флангах і тилах - тільки в лютому 1944-го на самій лише Рівненщині загони «з лісу» напали на червоноармійців 154 рази.
У ніч з неділі на понеділок мільйони глядачів прикипіли до телеекранів, спостерігаючи за черговим врученням найвідомішої в світі кінопремії "Оскар". Поки що Україні до омріяної статуетки - як до олімпійського п'єдесталу. Та все ж нагороду Американської кіноакадемії українські руки гріли. До того ж фільм, присвячений Чорнобильській трагедії і знятий в Україні, цього року теж боровся за "Оскар"
Останнім часом в інтелектуальне середовище якимсь дивом інфільтрувалася ідея, неначе за доби кризи будь-який активний політик неодмінно “спалиться”. Мовляв, хай інші борсаються, а розумна людина сидить у затінку, і вже потім, коли криза йде на спад, виходить на арену і здобуває всі лаври.
Логіка авторів цієї ідеї щонайменше дивна: вона ґрунтується на тому, що виборці – це безпросвітні дурні, й ними можна елементарно маніпулювати, підсовуючи в найкритичніший момент бездіяльного та безплідного персонажа.
(продовження, початок в №6).
Розгортаю життя,
як сувій полотна:
ось мережка гріхів
і низинка падінь,
верховинка жадань,
яворівка притаєних прагнень.
«Деградація середньої та вищої освіти», «техногенні катастрофи», «поширення інфекційних хвороб», «еміграція вільнодумців і релігійних дисидентів». Ні, це не сценарій чергового фільму жахів. Такі біди, як пророкують кілька академіків і докторів наук, упадуть на голови українців, якщо в середніх школах запровадять факультативний курс «Етика віри». Це - короткий зміст їхнього відкритого листа, який вони розіслали електронною поштою.
«Будеш, матко панувати,
Поки живуть люде;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть», - писав дитячий часопис «Українська ластівка» з нагоди 80річчя від дня народження Софії Русової. Народилася вона 18 лютого 1856 року в селі Олешні на Чернігівщині.
У Святому Причасті
Царство Боже приходить.
Це - незвідане щастя.
Спас до серденька входить.
О, Божественна тайно! О, кивоте любові!
Берлінський кінофестиваль оголосив лауреатів
Журі 60-го Берлінського кінофестивалю в суботу, 21 лютого, оголосило лауреатів Берлінале.
Золотого ведмедя - головну нагороду за кращий фільм - отримав турецький режисер Семіх Капланоглу, автор кінокартини "Мед".
Майже сто років тому український історик Михайло Грушевський сказав: "Якщо ми, українці, хочемо, щоб нас поважали інші народи, то треба, нарешті, почати з поваги до самих себе. " Коли це "нарешті " стане нормою, нам не відомо. Проживаючи в Америці, в україномовному оточенні, багато з нас, новітніх емігрантів, не задумуємося над збереженням в своєму середовищі національної культури, мови, звичаїв, української самобутності. Усе це вже напрацьовано.
В історії українського питання найбільш чудові, з погляду логіки, моменти його «остаточного вирішення».
У 1638 році поляки вирішили, що козацькій волі покладено край остаточно і безповоротно. Десять років ілюзорного «золотого спокою» закінчилися страшним вибухом Хмельниччини.
Після ліквідації Запорізької Січі і Гетьманщини козацьку старшину наділили правами і вільностями російського дворянства, а синів козацьких закріпачили.
Вічна пісня барв і кольорів,
Неповторна музика натхнення,
Шепіт трав і шелест яворів,
І дзвінкі турботи сьогодення.
Хрестиком укладено в рядки,
Поспліталось, блиснуло веселкою,
