Дискусія з приводу грошей мільярдера-монополіста Фірташа, який пожертвував на спорудження у Вашингтоні меморіалу жертвам Голодомору в Україні $2,5 млн., продовжувалась на міжнародному рівні. Фірташ своїм внеском виручив збанкрутілу українську владу, яка ще в 2006 році взяла зобов’язання збудувати пам’ятник за свій кошт, а нова влада з 2010 року неодноразово цей обов’язок підтверджувала. Зі скромного, як для мільярдера, внеску, Фірташ захотів мати неабиякий зиск: прихильність влади та потрібний йому піар за кордоном, бо його бізнес-імперія шукає вихід на європейський та американський ринки.

У попередній статті я почав розповідати про відзначення в Україні 18-ї річниці з часу інтронізації Предстоятеля Української Православної Церкви (УПЦ КП), Патріарха Київського і всієї Руси-України Святійшого Філарета. Сьогодні (з допомогою прес-служби УПЦ КП) закінчу цю розповідь, наголошуючи на тому, що Глава УПЦ КП, незважаючи на роки, ювілеї, пам’ятні дати енергійно продовжує здійснювати свою місію – зміцнювати незалежну Українську Церкву, відстоювати українські інтереси всередині країни і за кордоном. Духовна діяльність Патріарха на благо України, Слава Богові, своєї інтенсивності не знижує, а ефективність свою весь час підвищує.

Наприкінці жовтня Одеса жила в очікуванні появи указу Віктора Януковича про звільнення з посади голови Одеської облдержадміністрації Едуарда Матвійчука. Фактично його вже відправили у відставку одеські журналісти, розповсюдивши таке повідомлення у кількох електронних ЗМІ міста. Підхопивши їхню інформацію, найбільш швидкі на коментарі політологи враз заявили, що вони цього й очікували. На думку Вадима Карасьова, відставка Матвійчука, безумовно, пов’язана з подіями, що відбуваються довкола Ігоря Маркова. «Сьогодні Одеса стала плацдармом реалізації в Україні проросійської політики, тож центральна влада має взяти місто під контроль, щоб погасити антиукраїнську хвилю, яка вже накочується», – стверджує політолог.

Улітку цього року одна з українських газет розкопала в соціальній мережі Інтернету повідомлення, що в ливарному цеху під Києвом виготовляють досить цікавий пам’ятник і навіть опублікувала його фото. На ньому бачимо дивовижно схожого на Микиту Хрущова літнього чоловіка у плащі та капелюсі, що сидить на лаві й гладить кота.

17-го грудня в Одеському регіональному інституті державного управління виступили відомі громадські діячі, члени ініціативної групи «Першого грудня» у рамках Національного круглого столу «Порозуміння заради європейського майбутнього». Вони виступили перед авдиторією 250 студентів і викладачів Інституту та працівників державних структур.

Протягом останніх двох місяців українці постійно отримували оптимістичні вісті з так би мовити «євроінтеграційного фронту». Щодня нам повідомляли, що активно готуються та приймаються Верховною Радою закони, які є важливими умовами підписання Угоди між Європейським Союзом та Україною на саміті у Вільнюсі, який має відбутися наприкінці листопада.

Минулої середи у Чикаго завітав відомий історик та громадський діяч Володимир В’ятрович. Організатором його візиту став відділ УККА в Іллінойсі. Ці відвідини були частиною туру по містах Америки. В Чикаго науковець зустрівся з представниками Ради директорів фундації «Спадщина», а ввечері – з громадою. Знаючи, що в нашій спільноті є багато шанувальників історії й увага гостя буде зайнята дискусіями з представниками громади, я вирішила поспілкуватися з істориком окремо. Це не перше інтерв’ю, але перше – таке розлоге. З такими людьми, як Володимир В’ятрович, можна спілкуватися дуже довго. Він не тільки серйозний науковець, але й блискучий співрозмовник та промовець. Вдалося охопити дуже багато тем, основним, звичайно ж, було питання Голодомору.

Шістдесятники продовжили боротьбу УПА. Радянський Союз почав розвалюватись після Празької весни у 1968 р. Україна не могла провести люстрацію, тому боротьба за незалежність продовжується. Євроінтеграція позбавить нас «фількиних грамот». Лобістів польської історії треба поставити на своє місце. Виїзд за кордон – це для слабких. Такі думки розвинув, доповнив та підсумував у розмові шістдесятник, письменник, філософ, президент Українського пен-клубу Євген Сверстюк.

У приміщенні Львівського національного університету імені І. Франка завершує свою роботу виставка в межах проекту «Намотаю тобі долю», Львівська область 2013» трьох львівських майстринь-лялькарок Ірини Бердаль-Шевчик (куратор проекту), Тетяни Фургали та Людмили Мацко. Героїнями виставки є авторські ляльки трьох вищезгаданих майстринь та авторські світлини зі серії «Над L’юками Львова» (автор І. Бердаль-Шевчик).

Аду Роговцеву люблять усі, хто хоч раз дивився, бодай, один фільм за її участю. Актриса зіграла у понад 80 картинах. Знімається з дев’ятнадцяти років. Народна артистка Ада Роговцева кілька років тому отримала звання Героя України. Але для своєї родини і для мільйонів глядачів вона стала героєм набагато раніше. Про воєнне дитинство, несамовите кохання, подружнє життя і дітей – розмова з артисткою.