Від редакції:
Ви думаєте, дивовижні і моторошні завивання можна почути тільки біля торф’яних боліт в графстві Девон? Нічого подібного. В Тихому океані вчені час від часу реєструють ревіння «рибки Баскервілів», однак пояснити його ніхто не може. Загадка чекає на свого Шерлока Холмса.

Відомство NOAA (Національне управління океанічних і атмосферних досліджень) зареєструвало в глибинах Тихого океану звуки, походження яких неможливо пояснити.

Від редакції:
Божества древніх слов’ян та «стоунхенджі» дослов’янських часів, рифи Сарматського моря, рідкісні трави – це тільки невеличка частина тих багатств, які можна знайти в заповіднику «Медобори» на Тернопільщині.

Аби побачити місця, де люди жити мільйони років тому, треба проїхати від Тернополя якихось 40 кілометрів.

Від редакції:
Знанням людства про власну ДНК ще далеко до досконалості. Тим не менш, вчені намагаються всіляко пристосувати ще напівневивчену структуру до виконання вже звичної роботи – якщо до швидких обчислень у молекулярному розчині ще далеко, то книга на ДНК-носієві вже є.

Цієї книжки ще немає у продажу, але вона вже існує у 70 мільярдах копій.

Від редакції:
Гердани, вишиванки, майже звичні кольори та візерунки – таке враження, що хтось з українських народних умільців кілька століть тому випадково заблукав у каньйонах Мексики. І тільки дивні «шапки» на голові допомагають зрозуміти, що  перед нами – мистецтво мексиканських індіанців.

Традиційне мистецтво мексиканських Уічоль опановують й українці.

Від редакції:
Козаки віддавна були не тільки хорошими воїнами і рідкісними шайбиголовами. Чимало було серед них і характерників – зараз їх би назвали майстрами гіпнозу, бойових мистецтв та цілительства. Характерництво – на відміну від аналогічних мистецтв Китаю чи Японії – майже втратилося, про нього мало що відомо.

Від редакції:
Козаки віддавна були не тільки хорошими воїнами і рідкісними шайбиголовами. Чимало було серед них і характерників – зараз їх би назвали майстрами гіпнозу, бойових мистецтв та цілительства. Характерництво – на відміну від аналогічних мистецтв Китаю чи Японії – майже втратилося, про нього мало що відомо. А шкода – хоча б кілька козаків-характерників Україні зараз не завадило б…

Моя нещодавня подорож до Швейцарії була приємною ще й тим, що я запізналася і мала змогу гостювати вдома у відомої художниці та скульпторки українського походження – Христини Кишакевич-Качалуби.

До Монтре (Во) з Льокарно (Тессін) ми приїхали з паном Любомиром Винником (швейцарець українського походження, журналіст, фотограф) після важкого переїзду через сніжний перевал Сімплон.

Від редакції:
То тільки здається, що робота археолога – проста й одноманітна: ставай і копай, доки не обридне. Щоправда, образ Лари Крофт трошки поправив громадську думку в цьому напрямку, однак українська молодь навіть після нього в археологи не рветься. А дарма…

Дехто впевнений, що археологи займаються виключно розкопками, а основною метою їхньої роботи є видача на-гора чергової сенсації.

Від редакції:
Ще якихось років 20-30 тому стати космонавтом мріяв ледь не кожен другий підліток. Сьогодні кількість бажаючих присвятити себе цій професії дещо зменшилася (а в Європі і взагалі пошук добровольців – майже офіційна проблема). Тим не менш, розвиток космічного туризму показує, що кількість мрійників не зменшилася…

Від редакції:

Пройшло стільки років, а купа людей і досі ніяк не заспокоїться: що ж то таке гепнулося у минулому столітті на безкрайні землі Тунгуски? Ходять чутки, що то випробовував свою нову зброю Нікола Тесла – та так і лишив то діло після першого ж експерименту, бо надто вже не сподобалася винахіднику робота цієї штуковини.

Поки ми тут займаємося своїми буденними справами, вчені нишпорять по всьому Всесвіті, вишукуючи цікаві речі. То в океані знайдуть велетенську амебу, здатну харчуватися ураном і ртуттю, то в космосі знайдуть зірки, які здатні виробляти органічні молекули, аж до нафталіну, то ознаки життя в околицях Сатурну запеленгують. Отже, погляньмо, що вони там надосліджували…

У найглибшому океанському розломі на планеті –

Як ми вже писали у минулому номері, настоятель храму ікони Божої Матері «Іверська» в Дніпропетровську протоієрей Микола Несправа нещодавно повернувся зі складної й небезпечної подорожі із джунглів Нової Гвінеї. Вирушаючи в дорогу, отець Микола хотів навчитися краще розуміти людей і перевірити себе.