Колись Булгаков вустами професора Преображенського радив не читати до сніданку радянських газет, а оскільки більш ніяких у тому випадку не було - то ніяких і не читати. Протягом останніх кількох днів в Україні - у зв'язку з Днем журналіста - ці слова цитують майже скрізь і ледь не в один голос. А якщо вірити даним американських соціологів і журналістів - то у США значна частина громадян, які й про Преображенського навряд чи чули, цієї думки дотримуються. Тобто - не читають газет.

З економічного погляду освітній бізнес - малоприбутковий. У всьому світі. Тому в розвинених демократичних країнах передбачена фінансова підтримка приватних шкіл, що автоматично впливає на якість і кількість приватних учбових закладів у країні. Підтримка держави дає "приватникам" головне - стабільність. Для порівняння: у США 10-13% від загальної кількості середніх шкіл - приватні, у Новій Зеландії - 95%. В Україні - 1%.

Якось, два роки тому, я мала змогу потрапити до кабінету української мови, який знаходиться в Університеті Пітсбурга, в основній будівлі університету (Cathedral of Learning) (м. Пітсбург, штат Пенсільванія, США). Щойно увійшовши до кабінету я почула як молодий хлопець із сильним американським акцентом сумлінно намагається вимовити: " Микола хоче вареників". Хлопець, засоромившись, перевів подих і привітався на українській мові. Мене те неабияк вразило!

Саме слово «Jabber» мені вперше трапило на очі в «живому журналі». Є там такий рядочок: LJ Talk: хххххххх @ livejournal.com (Jabber). Наступного разу це чудове слово мені трапилося тоді, коли «глюки» у звичній «асьці» на кілька годин «підвісили» роботу цілого офісу. Специфіка роботи вимагала миттєвого контакту, і звичним до icq людям не так то й легко зрозуміти, що ж там сталося з далеким сервером, і чому зв'язок через «аську» чи «квіп» із людиною у сусідній кімнаті раптом опинився за межами досяжного. От тут то мені і підказали рятівний вихід...

Чи багатьом подобається вивчати граматику? Скажемо м'яко, напливу любителів чекати не доводиться. Ну, що ж, сьогодні у нас приємна тема, яка жодного стосунку до граматики не має. Що я маю на увазі? Чітких правил, котрі б вказували, які де треба ставити прийменники, не існує. Є тільки усталений спосіб вживання (usage). Своєї форми ці короткі слівця ніколи не міняють, і в цьому сенсі "граматики" для прийменників немає.

В українській мові часто-густо зустрічаються речення без підмета: (1) Нас багато. (2) Тут темно. (3) На це питання нелегко відповісти.

У англійській мові і підмет і присудок повинні бути на місці. Ми знаємо, що дієслово (і, отже, присудок) в англійському реченні є завжди. Підмет же (якщо він за сенсом відсутній) можна для проформи замінити "манекеном". Така ситуація абсолютно незвична для слов'яномовних людей і породжує не тільки помилки, але і неприродну мову, ніби кальку з української.

Найстаріший у світі учень потрапив до будинку людей похилого віку

Вісімдесятирічний житель Кенії Кімані Нганга Маруге, найстаріший у світі учень середньої школи, не зміг продовжити заняття, оскільки його помістили до будинку людей похилого віку.

Кімані Маруге розпочав відвідувати школу в 2004 році, через рік після того, як уряд Кенії оголосив про безкоштовну базову освіту.

Як і обіцяли, продовження статті про те, як можна навчити дитину спілкуватися. Частина друга

Гра №10 «Складаємо казку»

З коробки, де зібрані різні картинки (вирізки з журналів, сюжетні картинки), узяти по одному малюнку і почати складати колективну казку. Кожен учасник придумує по 1 - 2 речення, а в результаті казка повинна мати спільний сюжет. Так як у цю гру можна грати неодноразово, вона зазвичай подобається дітям і довго не набридає, можна завести спеціальну коробку й поповнювати її новими картинками з прочитаних журналів.

Запам'ятайте сказане раз і назавжди, щоб потім не дивуватися: настрій вашого немовляти Рака мінятиметься частіше, ніж ви мінятимете йому пелюшки (у переносному розумінні, звичайно). У Дитини-Рака з дитинства проявляється дивовижна зорова, смакова, слухова і інша пам'ять. Ставши дорослим, вона розповість, чим її годували, які у неї були іграшки і які звуки вона чула в дитячій.

З цією проблемою, нажаль, стикається більшість батьків нашої країни. І причина проблеми проста - дитина не розуміє, навіщо їй це потрібно. Тобто немає мотивації. Головне тут - не намагатися мотивувати її цукерками чи якимись винагородами. Тоді вам прийдеться кожного року збільшувати винагороду, він буде випрошувати оцінки у вчителів і нічим хорошим це не закінчиться ні для вас, ні для нього. А закінчиться це все тим, що за випускні екзамени треба буде купувати автомобіль.